РОЗЛЯГАТИСЯ

РОЗЛЯГА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗЛЯГТИ́СЯ, я́жуся, я́жешся; мин. ч. розлі́гся, лягла́ся, ло́ся; док.

1. Лягати вільно, невимушено, розкинувшись; зручно вмощуватися, лежачи на чому-небудь. Кіно показували .. прямо надворі, в садку. Глядачі розлягалися прямісінько на траві (Тют., Вир, 1964, 40); Фрідріх ні на кого не звертає уваги. Він розлігся горілиць на колодках (Кол., На фронті.., 1959, 86); // розм. Вільно, зручно сідати на що-небудь; розсідатися. [Горпина:] Добривечір вам у вашу хату! (Кидає до порога кошик і розлягається на стільці) (Н.-Лев., II, 1956, 476); Лазар спав досхочу, наїдався і грав у карти, напивався горілки і, розлігшись у м’якім кріслі, коверзував (Коцюб., II, 1955, 196).

2. перен., розм. Розноситися в навколишньому просторі (про дрібні частинки чогось, запахи і т. ін.). Важкий дух польових васильків.. розлягався в солонуватому повітрі (Н.-Лев., V, 1966, 163); Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися (Л. Укр., І, 1951, 251); По вулиці залопотіло щось раптом і з гиком пронеслося. Лиш курява знялась, видко, як по подвір’ю розляглась (Головко, І, 1957, 107).

3. перен. Голосно звучати, дзвінко лунати в навколишньому просторі. По майдані розлягався розпачливий плач Варки (Ірчан, II, 1958, 35); Далеко десь раптом постріл розлігся й луна покотила його по байраках та горах (Стар., Облога.., 1961, 8); Ми в’їхали в село. Неначе у дрімоті Почулись голоси, розлігся сміх і спів (Рильський, І, 1960, 151); // Ставати широко відомим; поширюватися, розповсюджуватися (про новини, чутки, поголоски і т. ін.). Розляглася чутка, що пан свата чи вже висватав якусь генеральську дочку (Вовчок, VI, 1956, 324).

Аж луна́ розляга́ється (розляга́лася, розлягла́ся) — дуже голосно (про шум, крик, спів і т. ін.). Кругом по гаю щебечуть солов’ї, аж луна розлягається (П. Куліш, Вибр., 1969, 99).

4. чим, від чого і без додатка, перен. Наповнюватися голосними звуками (криком, співом, сміхом і т. ін.). Прокинулось усе .. Луги, струшуючи срібну росу, розлягалися співами своїх соловейків (Мирний, І, 1954, 318); Вилазили [діти] батькові на рівні широкі плечі.., і тоді вже вся хата розлягалася від сміху, вереску і тупоту (Стельмах, Хліб .., 1959, 91).

5. перен. Охоплювати великий простір, далеко простягатися; розкидатися. Розлягалось поле, рівне, сіро-зелене, голе (Коцюб., І, 1955, 309); Підходили [хлопці] до села. В левади, в садки загорнуте, розлягалося воно по той бік річки (Головко, І, 1957, 124); Широко розляглись поля зелені з буйними хлібами (Гр., II, 1963, 322); Море розляглося на всі краї. У високому небі звиваються птахи (Гончар, III, 1959, 182); // Широко відкриватися перед очима, зором; ставати видним на всьому просторі. Пшениця чиста, пишна, добірна розляглася тепер перед очима, наче море (Шиян, Переможці, 1950, 224).

6. перен., рідко. Дужо голосно, надривно плакати, кричати. — Паць, паць, паааць … — розлягалася Маруся, заганяючи двоє поросят (Григ., Вибр., 1959, 34); Вдарив дзвін на пожежу.. Вона трохи не одуріла тоді з ляку. Бігала, кричала, дитина собі розлягалася на всю хату — та вона не чула (Мирний, І, 1954, 229); // Дзвінко, переливчасто співати. Тьохкає, аж розлягається в садку соловейко (Коцюб., І, 1955, 31); // Нестримно сміятися, реготати. Люди аж розляглися кругом; а стара дячиха на лиці мінилася та очима, як відьма, водила (Мирний, III, 1954, 86).

7. перев. недок., перен., рідко. Натужно, з надмірним зусиллям працювати; надриватися. — Він усе слабував, неборака, усе на печі, а я сама, бідна, розлягалась і в полі, і на городі, і в хаті — усе сама! (Григ., Вибр., 1959, 29).

8. рідко. Хилитися, розходитися в різні боки від чого-небудь. Як вихор, мчалася [дівчина] густим житом, воно тільки розлягалося за нею, як розлягаються хвилі під натиском дужої руки, що керує човном (Мирний, І, 1949, 168); Я чую: десь по межах торохтить грабарка. Ніжно під колісьми травичка розлягається (Мик., II, 1957, 34); // Руйнуючись, валитися в різні боки; розвалюватися. Захазяйнував [Тимко], як порядний господар: поправив тин, що вже зовсім був розлігся та позаростав бур’яном;.. перекрив.. хлів (Тют., Вир, 1964, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 732.

Розлягатися, га́юся, єшся, сов. в. розлягти́ся, жуся, жешся, гл.

1) Разлегаться, разлечься. Розляглася Марусенька на усю скамницю. Чуб. V. 768.

2) Раскидываться, раскинуться, расположиться; Простираться, простереться. По синьому косогорі розляглося містечко. Левиц. І. 89.

3) Раздаваться, раздаться на обѣ стороны. Мчалася густим житом — воно тільки розлягалося за єю, як розлягаються хвилі під натиском дужої руки, що керує човном. Мир. ХРВ. 65. Та я ж лугами йтиму, — луги розлягатимуться, а садами йтиму, — сади розвиватимуться. Мил. 184.

4) Раздаваться, раздаться, разноситься, разнестись. Голос по дубині аж ся розлягає. Чуб. V. 69. Пісні виспівує було ясними зорями. Голос його по всьому селу розлягається. МВ. ІІ. 12. І по ставках той плач луною розлягався. К. Дз. 137. Иногда глаголъ относится къ слову, обозначающему мѣсто, гдѣ раздается: співи — аж будинок розлягається. Мир. ХРВ. — домъ полонъ звуковъ пѣсенъ. Кінь у конюшні бється, аж двір розлягається. Мнж. 23. Да наняла собі да троїсті музики, аж корчомка розлягається. Чуб. V. 1032. Регіт — аж вигін розлягається. Мир. ХРВ. 27.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 49.