РОЗЛЮЧУВАТИ
Значення розлючувати це
РОЗЛЮ́ЧУВАТИ див. розлюто́вувати.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 732.
розлючувати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| anger | злить |
розлючувати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| rozliuchuvaty | rozliuchuvaty | rozlyuchuvaty |
розлючувати Рід - дієслово, недоконаний вид
розлючувати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | розлючую | розлючуємо |
| 2 особа | розлючуєш | розлючуєте |
| 3 особа | розлючує | розлючують |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | розлючуватиму | розлючуватимемо |
| 2 особа | розлючуватимеш | розлючуватимете |
| 3 особа | розлючуватиме | розлючуватимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | розлючував | розлючували |
| Жіночий рід | розлючувала | |
| Середній рід | розлючувало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | розлючуймо | |
| 2 особа | розлючуй | розлючуйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | розлючуючи | |
| Минулий час | розлючувавши |
розлючувати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 11 | 5 | 6 |