РОЗЛУЧУВАТИ
Значення розлучувати це
РОЗЛУ́ЧУВАТИ див. розлуча́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 731.
розлучувати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| rozsokhuvate | розлучуваты |
розлучувати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| rozluchuvaty | rozluchuvaty | rozluchuvaty |
розлучувати Рід - дієслово, недоконаний вид
розлучувати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | розлучую | розлучуємо |
| 2 особа | розлучуєш | розлучуєте |
| 3 особа | розлучує | розлучують |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | розлучуватиму | розлучуватимемо |
| 2 особа | розлучуватимеш | розлучуватимете |
| 3 особа | розлучуватиме | розлучуватимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | розлучував | розлучували |
| Жіночий рід | розлучувала | |
| Середній рід | розлучувало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | розлучуймо | |
| 2 особа | розлучуй | розлучуйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | розлучуючи | |
| Минулий час | розлучувавши |
розлучувати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 11 | 5 | 6 |