РОЗЛИВЧАСТИЙ

РОЗЛИ́ВЧАСТИЙ, а, е, рідко.

1. Який часто розливається, має властивість дуже розливатися (про водоймище). Розливчаста ріка (Сл. Гр.).

2. перен. Нечіткий, невиразний. Тіні од дерева були неясні, не різкі, а м’які, розливчасті, неначе потрушені пилом (Н.-Лев., VII, 1966, 285).

3. перен. Дуже дзвінкий, голосний, з переливами. Сидить та зубрить дівча на своїм чабанськім відлюдді, а він ще й досі чує на собі її гарячі руки,.. чує сміх її сріблястий, розливчастий (Гончар, Тронка, 1963, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 726.

Розливчастий, а, е. Разливающійся, разливной. Розливчаста ріка. Васильк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 48.