РОЗКРУЧУВАТИСЯ

РОЗКРУ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗКРУТИ́ТИСЯ, учу́ся, у́тишся, док.

1. Розмотуючись, розправлятися, розгортатися (про що-небудь згорнуте, змотане, скручене). Пружини старого годинника тріскали й відлітали, колісця й дрібні огнива ланцюжка розкручувались у різні сторони (Кобр., Вибр., 1954, 9); Він підняв поранену руку догори, і на ній почала розкручуватися, розпростуватися сорочка (Стельмах, Правда.., 1961, 5); Кодола свиснула й розкрутилась, мов чорна гадина (Н.-Лев., II, 1956, 227); Кинув [Яків] униз шмат ситцю. Довгою стьожкою розкрутився і впав він аж до дверей (Головко, II, 1957, 156); * Образно. Посеред річки плеснула риба, і кола, розкручуючись, уткнулись у самий берег (Стельмах, На .. землі, 1949, 376); // розм. Розкриватися, розпускатися (про бруньки, пелюстки і т. ін.). Народжувалося стебло з крихітних блідих ростків, розкручувався лист (Довж., Зач. Десна, 1957, 210).

2. Поступово починати крутитися, обертатися з дедалі більшою швидкістю. Цвіт облетілий, цвіт обкружавсь, осипавсь і враз, на льоту розкрутившись, падав униз вертуном (Тич., І, 1957, 251); *Образно. Крутогорське колесо, зрушивши з мертвої точки, розкручувалось дедалі дужче, підхоплювало у круговерть все нові й нові маси людей (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 72).

3. перен., розм. Відкриватися, поставати перед зором; ставати видимим. Галявина розкручувалась перед очима, як згорнене в трубку полотно (Мушк., День.., 1967, 75); Шляхи розкручувались нові, Немов сувої паперові (Вітч., 7, 1947, 21).

4. тільки недок. Пас. до розкру́чувати 1 — 4.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 718.