РОЗКРИШУВАТИСЯ

РОЗКРИ́ШУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗКРИШИ́ТИСЯ, кри́шиться, док.

1. Розпадатися, розсипатися на дрібні шматочки, крихти; кришитися. По обох боках борозни земля розкришувалася (Коб., II, 1956, 41); Вдарив в липу грім тріскучий — Липа розкришилась (Рудан., Тв., 1956, 76); Коли одного дня пішла [Гінда] знімати кошик із шафи, він в її руках розкришився (Кобр., Вибр., 1954, 72); Дівчина вийняла з кишені пакуночок. Печиво дуже розкришилося (Дмит., Наречена, 1959, 157); *Образно. Уже й світало. Уже десь, видно, й місяць розкришився на зірки (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 582).

2. тільки недок. Пас. до розкри́шувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 716.