РОЗЗНАВАТИ

РОЗЗНАВА́ТИ, аю́, ає́ш, недок., РОЗІЗНА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм. Шляхом розпитування узнавати про кого-небудь, довідуватися про щось. Роззнавай мене, розпитуй про мене, може-таки про мене що-небудь і добре почуєш (Кв.-Осн., II, 1956, 45); Марина зітхнула: — От саме через те ти й щаслива, Олено, що правильно ти його полюбила. А не так, як я: шубовсть! Наче з кручі у воду. Не розпитала нічого! Не розізнала (Головко, І, 1957, 487).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 680.

Роззнавати, наю, єш, сов. в. розізна́ти, на́ю, єш, гл. Разузнавать, разузнать, развѣдывать, развѣдать. Мнж. 73. Роззнавай мене, роспитуй про мене, може таки про мене що небудь і добре почуєш. Кв. 1. 35. Куди до пекла мандрувати щоб розізнати, роспитати, бо в пекло стежки він не знав. Котл. Ен.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 45.