РОЗДЯГАТИ

РОЗДЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗДЯГТИ́ і РОЗДЯГНУ́ТИ, дягну́, дя́гнеш; мин. ч. роздя́г, ла́, ло́ і роздягну́в, ну́ла, ло; док., перех.

1. Знімати, скидати з кого-небудь одяг. — Куди ти? — хрестить і перейма [Чіпку].. Мотря. Почне його умовляти; роздягає його, роззуває… (Мирний, І, 1959, 156); Фросина Варфоло-міївна й Тася вже роздягали й вкладали спати Петрика (Дмит., Розлука, 1957, 215); Роздягли братчики Кирила Тура, а в Петра аж мороз пішов поза шкурою, як побачив він білу його сорочку, що сестра-жалібниця шила й мережила, усю в крові (П. Куліш, Вибр., 1969, 147); Швейка роздягнули догола, потім дали якийсь халат і повели купатися (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 36); // безос. Він катапультується, тобто вистрілює себе з літака разом із сидінням… Але довелось це робити при такій великій швидкості, що й шлемофон зірвало, роздягло й роззуло — саме шмаття лишилось на льотчикові від його бриджів та від чобіт… (Гончар, Тронка, 1963, 22); // Знімати, скидати одяг із себе; роздягатися. *Образно. Білу роздягла земля сорочку, З лиштвою зелену одягла (Дор., Літа.., 1957, 18); // перен. Розкривати справжню суть кого-небудь. Весело чути, коли людська насмішка безжалісно роздягає когось із знайомих, але не доведи господи, коли вона починає шмагати тебе (Стельмах, Хліб.., 1959, 115); Так гарно висміє [Турган], що спочатку й не зрозумієш, що то тебе роздягли прилюдно (Збан., Сеспель, 1961, 38).

◊ Роздяга́ти (роздягти́, роздягну́ти) очи́ма кого — уявляти кого-небудь без одежі, голим. Юля розуміла брутальність їхніх натяків і бачила, як вони роздягають її очима (Тют., Вир, 1964, 404).

2. перен. Позбавляти землю, дерева і т. ін. зеленого вбрання. Щовесни вбираються [тополі] в зелень, а щоосені знову роздягають їх до білокор’я пронизливі норди та ости… (Гончар, II, 1959, 8); Домна Федорівна роздягла ще одну головку капусти і кинула її на шатківницю (Логв., Літа.., 1960, 16).

3. перен., розм. Руйнуючи, розорюючи, спустошувати, призводити до бідності, злиднів. Землю рідну до сучка роздяг [Феттах], Загарбавши долини хліборобні І женучи туркмен за Копет-Даг (Турч., Земля моя.., 1961, 53).

4. розм. Грабувати, знімаючи верхній одяг. Спиняють [бандити] пішого, спиняють і проїжджого. Допитують, б’ють нагаями, роздягають (Ковінька, Кутя.., 1960, 66); У Шульги першого забрали гроші і ту заяву, що її везли до Харкова. Роздягли потім і інших (Шиян, Баланда, 1957, 51); Його [купця] хоч догола роздягни, він однак багатий буде… (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 300).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 674.

Роздягати, га́ю, єш, сов. в. роздягти, гну, неш, гл. Раздѣвать, раздѣть. Од всіх в світлиці зачинившись, себе там стала роздягать. Котл. Ен. V. 20.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 44.