РОЗДМУХУВАТИ

РОЗДМУ́ХУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗДМУХА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗДМУ́ХАТИ, аю, аєш і рідко РОЗДМУХНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех.

1. Струменем повітря або віянням вітру підсилювати горіння чого-небудь. На гарячому вугіллі, яке роздмухував вітрець, підігрівався клей (Донч.. IV, 1957, 71); За мить підпалили й роздмухали всі джури й челядники по доброму віхтю торішньої сухої ковили (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 31); // безос. Його очі.. загорілися нині гострим синім вогнем, наче вітром здувало попіл і роздмухувало спиртово-синій жар, що жив під ним (Гончар, І, 1954, 106); // Примушувати яскраво палати, світити (вогонь, полум’я). Княгиня Ольга сідає в крісло. Обабіч неї горять два світильники. Вітер з Дніпра роздмухує вогні (Скл., Святослав, 1959, 35); Піднялась буря і роздмухала полум’я (Н.-Лев., IV, 1956, 38); *Образно. Казка — це свіжий вітер, який роздмухує вогник дитячої мрії і мови (Цюпа, Добротворець, 1971, 121); // Розпалюючи паливо і роздуваючи вогонь у чому-небудь, нагрівати щось. За хвилину порався [Солонина] вже в сінях, роздмухуючи самовар (Коцюб., І, 1955, 254).

◊ Роздму́хувати (роздму́хати) кади́ло див. кади́ло.

2. перен. Робити більшим, великим за розмахом, поширенням і т. ін. Ця газета стала б частинкою величезного ковальського міха, який роздмухує кожну іскру класової боротьби і народного обурення в загальний пожар (Ленін, 6, 1969, 161); Цієї весни вся війна була б закінчена, якби не роздмухувала пожежу Антанта (Гончар, II, 1959, 86); // Пробуджувати, підсилювати які-небудь думки, почуття і т. ін. Наближався буремний 1917 рік. Він ішов через солдатські окопи і траншеї,.. він роздмухував ненависть у грудях каменяра, хлібороба (Цюпа, Україна.., 1960, 42); Тут Шевченко над Невою Гнівний свій писав «Кобзар», Дум роздмухував пожар (Нех., Ми живемо.., 1960, 121); Чуття, той найважніший нерв родинного зв’язку, вигасло безповоротно і нічо [ніщо] не роздмухає його наново (Фр., XVI, 1955, 72).

3. перен., розм. Навмисне перебільшувати що-небудь; уявляти щось більшим, ніж є насправді. [Воронін:] Не переоцінюй своїх сил. Роздмухувати цей конфлікт не в твоїх інтересах (Лев., Драми.., 1967, 347); У період назрівання революційної ситуації III відділ також вирішив не роздмухувати справу Шевченка (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 542); Маленьку хибу, дрібний якийсь випадок роздмухають, роздують до розмірів слона і пускають гуляти межи люди (Вас., Незібр. тв., 1941, 199).

4. Рухом повітря розносити, розвіювати що-небудь. Всі хмари роздмухав [Марець] по небу (Коцюб., І, 1955, 427); // Подувом вітру розсувати що-небудь у різні боки, примушувати коливатися щось. Полився крізь них [двері] нічний вітер, роздмухуючи на покутті рушники й фіранки на вікнах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 206); * Образно. Присадкуватий дядько роздмухав вуса сміхом (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 198).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 666.

Роздмухувати, хую, єш, гл. = Роздмухати. Почала носити покришку по хаті, роздмухуючи жар. Левиц. І. 72. Помсту роздмухуєте в огняних серцях. К. ПС. 96.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 42.