РОЗДАРОВУВАТИ

РОЗДАРО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗДАРУВА́ТИ, у́ю, у́єш і рідко РОЗДАРИ́ТИ, дарю́, да́риш, док., перех. Роздавати що-небудь різним особам як дарунки. Рудий чех ходить з кутка в куток і роздаровує всім свої речі (Кол., На фронті.., 1959, 114); Ти, царице,.. край зелений Панам роздарила! (Укр.. думи.., 1955, 192); Тут усе справжнісіньке… речі все дорогі, міцні… Але — захочеш — усе спалю, розпродам, роздарую і — нове заведу! (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 305).

Роздаро́вувати у́смішки (по́смішки) — щиро і часто усміхатися. Роздаровуючи.. посмішки, вибиралася на середину [натовпу] Олександра (Логв., Літа.., 1960, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 662.

Роздаровувати, вую, єш, сов. в. роздарува́ти, ру́ю, єш, гл. Раздаривать, раздарить. Дичини повна комора: і роздаровує знакомим, своякам і всім, і продавав. Гн. І. 212.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 41.