РОЗГОРТАТИ

РОЗГОРТА́ТИ, а́ю, ає́ш і рідко РОЗГО́РТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗГОРНУ́ТИ, горну́, го́рнеш, док., перех.

1. Розправляти що-небудь згорнуте, зібгане. Розгортала [Маланка] вишивані рушники і переводила задумливий погляд на дочку (Коцюб., II, 1955, 30); Сяде [Маруся] там під сосонкою, розгорне платок, що Василь їй зоставив, дивиться на нього (Кв.-Осн., II, 1956, 79); Обушний витяг з кишені увосьмеро зібгану, притерту по краях газету і розгорнув її на столі (Кир., Вибр., 1960, 366); // Розкочувати, розмотувати що-небудь (рулон, сувій і т. ін ). Волько лепетав язиком незгірше своєї жінки, вихвалював матерії для літнього костюма, розгортував їх, розвішував на прилавку (Н.-Лев., III, 1956, 212); Маркові руки розгортають пов’язку (Ю. Янов., IV, 1959, 25); *Образно. Степ яснів, ширився, невтомно розгортав один за одним безбережні сувої і стелив під ноги вершникам то ясні плахти різнобарвного зілля, то зелені смужки жита та пшениці (Добр., Очак. розмир, 1965, 22); // Розкривати пелюстки, листя (про рослини). Після цього попрощався [чоловік] з дітьми, ще подивився на город, де саме маки розгортали свої віночки, й неохоче поплентався на вулицю (Стельмах, І, 1962, 573); Ніжні мімози і ті розгорнули листочки гарячі, мліють без мрії… (Л. Укр., І, 1951, 304); // Надавати чому-небудь природної форми. Подорожні щойно викупались. Рудий розгортав іще мокрі вуса, з яких стікала вода (Коцюб., І, 1955, 138); // Розпрямляти що-небудь зігнуте, складене; витягувати. Качки, уже без лапок, розгортали з натуги свої широкі стегна (Коцюб., II, 1955, 360); Барабаш широко, на ввесь розмах, розгорнув гармонь, спробував голосники, й улюблений інструмент батареї сипнув тихими незнайомими голосами (Сміл., Зустрічі, 1936, 118); // Широко розставляти в сторони (руки, крила). Розгорнувши, мов крила, маленькі голі рученята, у білому легенькому платтячку, вона, як гуска, плутаючись ногами й перехиляючись з одного боку на другий, пустилася до матері (Коцюба, Нові береги, 1959, 211); — Чи, може, вам більше до вподоби орел, що розгорнув би крила над головою і вів би вас до перемог..? (Ю. Янов., II, 1958, 136); *Образно. Обійми ранок розгортає, і туманіє, і цвіте над полем, над далеким гаєм (Сос., І, 1957, 349); // Розпускати що-небудь, напинаючи (прапор, вітрило і т. ін.). Розгорнув човен парус і не поплив, а полетів над синіми хвилями (Ів., Вел. очі, 1956, 119); Переможним маршем, стяги розгорнувши, Плине наш державний гордий корабель (Бажан, Роки, 1957, 221); * Образно. Синє небо, побратавшись з веселою землею, розгортає над нею своє блакитне, безмірно-високе, бездонно-глибоке шатро (Мирний, IV, 1955, 307); // перен. Робити що-небудь доступним, відкритим зорові. Уривки думок.. розгортали перед закритими очима пишний малюнок якогось іншого життя (Мирний, IV, 1955, 326); Сонце і море навперейми намагались розгорнуть перед ним всі свої дива (Коцюб., II, 1955, 285); Нам земля своє лоно розгорне, і запахне весною рілля (Сос., І, 1957, 119).

2. Розв’язувати, розкривати, розмотувати що-небудь зав’язане, загорнуте, спаковане. Він добув із шухляди стола кілька пожмаканих папіряних пакунків і почав їх розгортати, розправляючи неслухняний папір (Досв., Вибр., 1959, 272); Лежить якась ганчірка, а в ній щось важке. Розгортаю — аж то свічники (Стельмах, І, 1962, 297); Розгорнула я мішок, подивилась, аж у мішку кукурудза (Н.-Лев., III, 1956, 280); Двері тихо відчинилися, і в них показалася рука, поклала біля порога вузлик. Тимко розгорнув: білизна (Тют., Вир, 1964, 477); // Розкривати для письма, читання (зошит, книжку і т. ін.). Мені й не треба розгортать твоєї книги (Н.-Лев., IV, 1956, 232); Мій хлопчику! З тобою сам би я Охоче сів на лаву, розгорнув би Синенький зошит (Рильський, II, 1960, 102); Розгорніть твір Івана Франка «Сучасний літопис» і подивіться, як поет протестував проти понімечення не лише українських земель, але й земель польських (Тич., III, 1957, 260); // безос. Дужим поривом розгорнуло забуту в траві книжку (Ільч., Звич. хлопець, 1947, 99).

3. Прокладаючи собі шлях, розштовхувати, розпихати і т. ін. кого-, що-небудь. Вона ногами розгортала птахів і проводила гостя до воріт (Чорн., Потік.., 1956, 207); Олександр розгорнув ліктями робітників, підняв з мостової поламаний держак і вперіщив ним крамаря (Панч, О. Пархом., 1939, 13); // Розсовувати, розхиляти на обидва боки (гілля, стебла, кущі і т. ін.). Стає [Маланка] на коліна, розгортає стебло і збирає червоні зерна (Коцюб., II, 1955, 62); Розгортала [Федорка] шорстке листя огудини рукою, а огірків не бачила (Головко, І, 1957, 232); Присів [Тимко] навпочіпки і обережно, лагідно розгорнув пальцями густий кущик трави (Тют., Вир, 1964, 252); // Відвертати, відкидати поли одягу. Підносив [вітер] криси високих капелюхів та розгортав поли одягу парубків (Кобр., Вибр., 1954, 164).

4. Розгрібати, розкидати що-небудь сипке. Василько.. розгортав ногами білий пухкий сніг (Коцюб., І, 1955, 79); Могутні машини ріжуть його [курган] сталевими лемешами, розрівнюють, розгортають (Гончар, Тронка, 1963, 284); Розгорнув [Антон] жар та так і залишив (Чорн., Визвол. земля, 1959, 9); Швидкими міцними рухами Жайсак розгорнув пісок (Тулуб, В степу.., 1964, 76).

5. перен. Розвивати, здійснювати що-небудь (перев. у великому масштабі, широко). Хочеш порядок мати — треба критику й самокритику розгортати (Укр.. присл.., 1955, 358); Артилерійська канонада.. тривала дві години. Після неї дивізія розгорнула наступ (Тют., Вир, 1964, 486); Трудящі міст і сіл розгорнули великі роботи по відбудові зруйнованого війною народного господарства (Хлібороб Укр., 9, 1969, 10).

6. перен. Давати чому-небудь (здібностям, силам, таланту і т. ін.) вільно розвиватися, проявлятися. ..великі революції в ході своєї боротьби висувають великих людей і розгортають такі таланти, які раніше здавалися неможливими (Ленін, 38, 1973, 75); — У житті.. найважливіше — знайти самого себе. Своєчасно зрозуміти, на що ти здатний, де найширше розгорнеш свої сили (Рудь, Гомін.., 1959, 126); // Збільшуючи об’єм, поглиблюючи зміст, розширювати твір (літературний, музичний). Користуючись пісенними засобами, Шевченко широко розгорнув сюжет своєї балади «Тополя» (Нар. тв. та етн., 1, 1961, 41).

7. перен. Готувати що-небудь до дії, до виконання яких-небудь функцій. В цементовій трубі, прокладеній попід шосе, лікарі розгорнули медпункт (Гончар, III, 1959, 447); — Незабаром я повинен розгорнути рацію. Час нам іти… (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 340).

◊ Розгорта́ти (розго́ртувати, розгорну́ти) війська́ (фронт, збро́йні си́ли): а) здійснювати мобілізацію збройних сил, створювати фронт; б) розташовувати війська на бойових позиціях. [Оксана:] Хто розгорне ескадру в морі так, щоб не загинути від власних мін або підводних човнів німецьких? (Корн., І, 1955, 32); Товариш Швед розгорнув батальйон точно за уставом і повів на Олешки (Ю. Янов., II, 1958, 198).

8. перен. Описувати, зображувати, розкривати суть чогось, розповідати про що-небудь. З вірою, з запалом неофіта розгортав передо мною Солонина план своєї діяльності на селі (Коцюб., І, 1955, 261); Дід, ласкавий бородань, Мереживо оповідань Почав повільно розгортати… (Рильський, Сад, 1955, 92); Я коротенько тобі розгорну мою думку (Зеров, Вибр., 1966, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 654.

Розгортати, та́ю, єш, сов. в. розгорну́ти, ну́, неш, гл.

1) Разворачивать, разворотить. Взяла плаття й розгорнула. Чуб. V. 739.

2) Раскрывать, раскрыть (книгу). Ольга розгорнула книжку і почала читати. Левиц. Пов. 266. Розгорнемо другу книжечку. К. (О. 1862. III. 49).

3) Открывать, открыть (душу). Яким розгорнув перед нею всю свою душу. Левиц. І. 304.

4) Разгребать, разгресть. Розгорни сміття і пошукай, може там гроші.

5) — ус. Расправлять, расправить усы такъ, чтобы обнажились губы. Сим. 4, 5.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 39.