РОЗГАСЛИЙ

РОЗГА́СЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до розга́снути, розга́сти. Нічого, по-вашому, ця латка асфальту не дає? Ніщо він, по-вашому, цей п’ятачковий острівець в порівнянні з морем чорноземів з маслянисто-чорними ріками розгаслих на цілу зиму та осінь шляхів? (Гончар, Тронка, 1963, 124); // у знач. прикм. По розгаслій дорозі йти було важко; версту по версті місив ногами Давид, на кожному кроці провалюючись у талому снігу (Головко, II, 1957, 178).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 647.