РОЗГАНЯТИСЯ

РОЗГАНЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся і РОЗГО́НИТИСЯ, нюся, нишся, недок., РОЗІГНА́ТИСЯ, розжену́ся, розжене́шся, док.

1. Рухатися, поступово збільшуючи швидкість. — Ото Ай-Петрі?! Високо, по-вашому? Та розженусь добре — і там!.. Можете не розгонитись: повірте краще, що не близько… (Вишня, І, 1956, 167); Розігнався мій кінь піді мною (Чуб., V, 1874, 259); Добре було б, розігнавшись звідси, з головою шубовснути просто туди, в річку (Гончар, II, 1959, 239); Мати.. притулила Олю до себе і так тримала її, прислухаючись. Хтось наче тупцював над ними: то розженеться дрібним кроком, то зупиниться (Юхвід, Оля, 1959, 92); // тільки док., до кого, куди, розм. Поспішити, кинутися до кого-небудь, кудись. Пройшлась Оленка по хаті, пройшлась по садочку,.. розігналась до дядька Василя борозенькою [борозенкою] через грядки (Тесл., З книги життя, 1949, 117); — Ви куди оце розігналися? — спитала Женя (Вас., І, 1959, 192); // з інфін., розм. Поспішати що-небудь зробити. Чи можна розганятись говорити з такою жінкою і в такій справі, не розуміючи як слід її мови? (Ле, Міжгір’я, 1953, 64); Бери, купуй, коли є за що! Одначе не дуже розгонився купувати заробітчанський люд (Гончар, І, 1959, 38).

2. тільки 3 ос., перен. Поширюватися на велику площу або простягатися на велику відстань. Старіла верба, а завод розганявся од неї по великому майдану, зростали домни, побігли заводські паровозики (Ю. Янов., І, 1958, 328); Степ! Неозорий, несходимий степ! Розігнався ти голубими просторами з півночі на південь, докотився пшеничним прибоєм до синього моря (Донч., IV, 1957, 286).

3. розм. Починати що-небудь робити з надмірно великим розмахом. При сівбі, коли збільшували площу, розігналися широко, з жнивами впоралися пізно (Сміл., Зустрічі, 1936, 225); // Надто далеко заходити в якійсь справі або в оцінці чого-небудь. [Лихвар:] Ті християни всі вороги добробуту й держави і не повинен би закон давати їм права оборони. [1-й дідич:] Се ти вже щось занадто розігнався, добродію… (Л. Укр., II, 1951, 513); — Хомо Гнатовичу, — почув він докірливий голос Єфима. — Дуже ти розігнався широко… ну, нехай би пудів півсотні. А то — на тобі (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 349).

Не розжене́шся на чому, на що — неможливо що-небудь зробити, вдіяти за існуючих обставин. На такому наділі не розженешся, хіба що в петлю до панів та глитаїв залізеш, і зашморгнуть вони тебе, що й землиці тій не рад (Цюпа, Назустріч.., 1958, 150).

4. тільки недок. Пас. до розганя́ти, розго́нити. В ньому [двигуні] тяга створюється при випіканні спрямованого потоку заряджених частинок — іонів, що розганяються електромагнітними силами (Наука.., 1, 1959, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 645.

Розганятися, ня́юся, єшся, сов. в. розігнатися, розженуся, нешся, гл.

1) Разбѣгаться, разбѣжаться. Чуб. V. 163. Під ним кінь вороний розігнався. Чуб.

2) Разбѣгаться, разбѣжаться въ разныя стороны. Да розігналися малі діти, як чорная хмара. Чуб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 37.