РОЗВІРЧУВАТИ

РОЗВІ́РЧУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех. 1. Обертаючи, послаблюючи, розкручувати що-небудь.

2. За допомогою якого-небудь інструмента розширювати (отвір). На ньому [радіально-свердлильному верстаті] можна свердлити, розсвердлювати, зенкувати, розвірчувати отвори, робити нарізку у великих корпусних деталях (Веч. Київ, 13.XI 1969, 4).

3. Те саме, що розгорта́ти 2. [Єфросина (розвірчує папір і виймає очіпок з червоними стрічками):] Ось що я вам, мамо, купила (Н.-Лев, II, 1956, 479); Я, молода, не втерпіла. Взяла плаття розвертіла (Чуб., V, 1874, 740).

4. Крутячи, надавати чому-небудь обертового руху.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 636.

Розвірчувати, чую, єш, сов. в. розвертіти, рчу, тиш, гл. Разворачивать, разворотить, разматывать, размотать. Левиц. Пов. 204. Мет. 210. Я молода не втерпіла, взяла платтє розвертіла. Чуб. V. 740. Як би ми схотіли, ми б її (покриту молоду) розвертіли. Грин. III. 490.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 35.