РОЗВІДНИЙ

РОЗВІ́ДНИ́Й¹, ві́дна́, ві́дне́.

1. Стос. до розводу (у 4 знач.).

2. у знач. ім. розвідни́й, но́го, ч.; розвідна́, но́ї, ж., розм. Людина, яка розірвала шлюб. Ідуть чутки, що Гриня таємно нібито вже обручився з Тамарою-зоотехнічкою, яка живе тепер на становищі розвідної (Гончар, Тронка, 1963, 333).

3. у знач. ім., тільки розвідна́, розм. Свідоцтво про розлучення. Тесть уже давав і розвідну, казав, сам добуде, бо дочка нездужа, — так я не схотів (Сл. Гр.).

РОЗВІДНИ́Й², а́, е́.

1. Який використовується для розведення, розмноження чого-небудь. Розвідні теплиці.

2. Який служить для розподілу чого-небудь. Треба.. почати спорудження розвідних водопроводів і фільтрувальної станції в м. Горлівці (Наука.., 6, 1956, 5).

3. Який має рухомі частини, завдяки чому його можна розводити, розсувати. Через Дніпро було перекинуто розвідний дерев’яний міст (Дмит., Розлука, 1957, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 634.