РОЗВИДНІТИ

РОЗВИ́ДНІТИ, іє, док., безос., рідко.

1. Те саме, що розви́днітися 1. - Скоро вже й розвидніє, а там і до корів молодиці підуть… (Морд., І, 1958, 147); Передбачення Кутузова збулися: тільки-но розвидніло, а вже біля села Бородіно розпочався бій (Кочура, Зол. грамота, 1960, 293).

2. перен. Стати краще, легше (про поліпшення життя, матеріальних умов і т. ін.). Пишу сестрі Емілії в Канаду, що вже нам розвидніло. Вже мій чоловік їсть, що йому смакує, вже мої діти вчаться в семикласній школі, а сама я дістала медалю на груди за свої видатні буряки (Гончар, І, 1954, 490).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 630.

Розвидніти См. Розвидняти.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 34.