РОЗВЕРТАТИ

РОЗВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., перех.

1. Руйнувати, знищувати що-небудь. Яри сповнилися водою, що клекотіла, розмивала городи, розвертала греблі, вивертала дерева, несла в Псьол (Горд., Дівчина.., 1954, 151); — Дванадцять кроків неповних було від того танка, коли Кузнецов з першого снаряда всю башню йому так і розвернув! (Головко, І, 1957, 290); // безос. Кожух увесь розвернуло осколками. (Кучер, Зол. руки, 1948, 45); // Розриваючи, вивертати в різні боки. Коли він знову виглянув, то побачив лише танк, що, розвертаючи землю й розкидаючи її, як корабель хвилю, уже виходив з подвір’я в поле (Гончар, III, 1959, 163); // безос. Вибух вийшов вдалим. Скелю розвернуло до великої глибини, і ми швидко навантажили аж три платформи (Баш, На берегах.., 1952, 10).

2. розм. Розправляти що-небудь згорнуте, скручене. Не розвертай, султане, Хорогви Магмета (Г.-Арт., Байки.., 1957, 166); В хаті затихло, Шавкуна кругом обступили. Шавкун розвернув бумагу, одкашлявся, як дяк на криласі (Мирний, І, 1949, 388); // Розкладати що-небудь складене. Нам перед празниками прислали із Женеви: мені квітку з бумаги таку, що як розвернуть, то вийде вазон з квіткою розквітнувшою, Лілі — картинку (Л. Укр., V, 1956, 6).

3. Повертаючи що-небудь, примушувати змінювати положення або напрям руху; робити розворот. Поки шофер розвертав машину біля Комітету оборони та ставив її під захисну стіну в бункер, Мишків і слід прохолов (Кучер, Голод, 1961, 138); Глибина ходу дисків лущильника ЛУ-5 регулюється зміненням розвороту обох його батарей. Для переїздів їх розвертають повністю, так що диски тільки котяться і не орють поле (Механ. і електриф.., 1953, 208); — Приїхали, — сказав Васьков, спритно розвернув грузовик і щільно притулив його бортом до цегляної церковної огради (Перв., Дикий мед, 1963, 484); Вершник, не відповідаючи, зліз з коня, дужою рукою легко відсторонив Тимка від биків і розвернув підводу назад (Тют., Вир, 1964, 91).

4. розм. Відводити вбік (руку), розмахуватися (рукою) для удару, поштовху, кидка і т. ін. Він стиснув кулак і розвернув руку, приступаючи до Владка (Фр., VI, 1951, 172); Щоб спокутувати свій і чоловіків гріх, Горпина почала все більше давати милостиню бідним людям.. Раз вона не витримала і вночі розповіла про це Когуту, а той мовчки в темряві розвернув велику руку і зі всієї сили вдарив її в обличчя (Цюпа, Назустріч.., 1958, 64); // Робити прямим що-небудь зігнуте; випрямляти, розправляти. Стрепенувся [голубок], розвернув Крилечка легенько (Бор., Тв., 1957, 66); * Образно. А на диких степах, у кривавих боях Розвертала вона [пісня] свої крила (Мирний, V, 1955, 281).

Розверну́ти гру́ди — стати чи сісти рівно, прямо, випнувши груди, розправивши плечі. Тимко стояв струнко, розвернувши груди і злегка нахиливши праворуч голову (Тют., Вир, 1964, 343).

5. перен., розм. Давати можливість розвинутися, проявитися повною мірою. Тут нема простору акторові, нема де розвернути йому свої сили, виховати свій талант (Збірник про Кроп., 1955, 358); // рідко. Робити відчутнішим, яскравішим. Ходить він по двору, нудно; увійде в хату, хатні померки ще дужче розвертають сумну думку (Мирний, І, 1949, 390).

6. перен., рідко. Детально, вичерпно доводити, показувати що-небудь, даючи можливість глибше зрозуміти. * Образно. Його уява працює невгамовно, розвертає перед ним усе нові образи (Фр., IV, 1950, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 627.

Розвертати, таю, єш, сов. в. розверну́ти, ну́, неш, гл.

1) Разворачивать, развернуть, разворотить. Розвернув якусь бумагу і читає замість лепорта. Кв. II. 268.

2) Развалить, разломить. Що ти таке посадив на лаві, що мало хати не розверне? Рудч. Ск. І. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 34.