РОЗВАРЮВАТИСЯ

РОЗВА́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗВАРИ́ТИСЯ, варю́ся, ва́ришся, док.

1. Втрачати від варіння свою форму, ставати розсипчастим, крихким. Картоплю треба варити на слабкому вогні, бо на сильному вона зверху розварюється, а всередині лишається сирою (Хлібороб Укр., 1, 1969, 44); Якщо тісто виготовляють для вареників з овочевим фаршем, то для того, щоб краще тримався фарш, а вареники не розварювались, слід збільшити норму яєць (Укр. страви, 1957, 246); Почала [мати] красити в цибулинні крашанки. А я, як тепер пам’ятаю, стою і заглядаю в казан. Коли бачу — одна крашанка розварилася (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 76); // Варячись, ставати зовсім готовим до вживання або дуже м’яким. Щоб квасоля добре розварювалась, її перед варінням перебирають, заливають холодною перевареною водою на 8-10 год. (Укр. страви, 1957, 49).

2. перен., розм. Набувати розслабленого стану (про живі істоти); розморюватися. — Я слухаю вчора увечері, що це так бджола гуде. Аж воно он чого, — казав дід, розварюючись від немочі у курені (Мирний, І, 1954, 193); Випивши ще один корець п’янкого меду, Володислав зовсім розварився (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 73).

3. розм., рідко. Варити багато страв. Тепер піст, — нічого побагато розварюваться (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 625.

Розварюватися, рююся, єшся, сов. в. розваритися, рюся, ришся, гл.

1) Развариваться, развариться.

2) Варить много кушаньевъ? Тепер піст, — нічого по багато розварюваться. Полт. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 34.