РОЗВ'ЯЗУВАТИСЯ

РОЗВ’Я́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., РОЗВ’ЯЗА́ТИСЯ, в’яжу́ся, в’я́жешся, док.

1. Розпускатися, роз’єднуватися (про кінці чого-небудь зв’язаного). Він пройшовся поміж селян, зірко спідлоба роздивляючись. І на кого падав погляд його, той в’янув, очі впускав і заклопотано чи за кисетом ліз у кишеню, чи щось біля мішка — от зав’язка немов саме розв’язалася (Головко, II, 1957, 35); — Чого ти біжиш, Галю? Ти можеш під автомобіль потрапити! Мама, якби побачила, була б дуже незадоволена! І берет у тебе набік зліз, і шарф розв’язався (Ів., Таємниця, 1959, 23); // Звільнятися від мотузки, шпагату, зав’язки і т. ін. (про когось зв’язаного чи обв’язаного, про щось перев’язане). Хаєцький почав розв’язуватись і, збираючи канат на руку, заговорив-заспівав по-подільському (Гончар, III, 1959, 102); Лікарям чи положись, чи не положись, а калиточка розв’яжись (Номис, 1864, № 8339).

◊ Пуп розв’я́жеться (може розв’яза́тися) у кого — хто-небудь підірветься від непосильної праці, ноші і т. ін. Тут тобі й пуп розв’яжеться (Номис, 1864, № 13608); — Змахни піт. Іоне, а то очі виїсть.. — Без звички не те що очі виїсть, а й пуп може розв’язатися (Чаб., Балкан. весна, 1960, 386); Розв’я́зуються (розв’яза́лися) ру́ки чиї — хто-небудь звільняється (звільнився) від залежності або обмеження в чому-небудь. В сльозах росли [сироти], та й виросли; Замучені руки Розв’язались ..! (Шевч., І, 1963, 114); Яків і Горпина довго не спали. Яків їй розказував, що з сьогоднішнього вечора він вільний, руки його розв’язалися (Мирний, І, 1954, 227); Розв’я́зується (розв’яза́вся) світ для кого, рідко — хто-небудь став щасливим, позбувся душевних мук. Марині стало і в хаті веселіше, і на серці легше, неначе світ задля неї вдруге розв’язався (Н.-Лев., І, 1956, 89); Розв’я́зується (розв’яза́вся) язи́к чий, у кого, кому — хто-небудь починає (почав) говорити після мовчання. Я більше слухав, як говорив.. Але це було так лишень зразу, потім розв’язався й мені язик, як напитку до голови прибуло (Март., Тв., 1954, 214).

2. перен. Вирішуватися (про питання, проблему, справу і т. ін.). — Хіба вам не здається, що великі справи можуть вірно розв’язуватися лише тоді, коли за ними стоїть майбутнє! (Стельмах, І, 1962, 18); — Учора діло пішло було на лад, да й розв’язалось (П. Куліш, Вибр., 1969, 67); Бліда й розгублена, чекала вона, як розв’яжеться справа (Тулуб, Людолови, І, 1957, 21).

3. перен., розм. Пориваючи будь-які стосунки, зв’язки з ким-небудь, звільнятися від нього. — Нехай він розв’яжеться зо мною, він розумний, опісля дякуватиме мені (Кв.-Осн,, II, 1956, 348); Віра в те, що тоді вона, Неля, розв’яжеться з Катериною, вливала в організм те, чого найбільш йому бракувало: охоту до життя (Вільде, Сестри.., 1958, 425); // Управлятися з чим-небудь, закінчувати щось (перев. роботу). [Мелешко:] Та все ніяк не міг розв’язатись з роботою. То одне, розумієте, то інше (Коч., II, 1956, 487).

4. перен., розм. Розпочинатися (про розмову). Розмова не розв’язувалась (Н.-Лев., IV, 1956, 122).

5. тільки недок. Пас. до розв’я́зувати. Великі питання в житті народів розв’язуються тільки силою. Самі реакційні класи вдаються звичайно перші до насильства, до громадянської війни… (Ленін, 11, 1970, 115); Спори про цивільне право розв’язуються судовим порядком (Цив. кодекс УРСР, 1950, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 642.

Розв’язуватися, зуюся, єшся, сов. в. розв’язатися, жуся, жешся, гл.

1) Развязываться, развязаться. Не жаль мені, що нелюба узяли, та жаль мені, що не щіпко зв’язали: бо мій нелюб розв’яжеться й утече. Н. п. Світ розв’язався. Марині стало і в хаті веселіше, і на серці легше, неначе світ за для неї вдруге розв’язався. Левиц. І. Тут тобі й пуп розв’я́жеться! Тутъ тебѣ и смерть!

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 37.