РОЗБУДЖУВАТИ

РОЗБУ́ДЖУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., РОЗБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., перех.

1. Переривати чийсь сон, примушувати кого-небудь прокинутися. Веретено падає з рук [матері] і, вдарившись об землю, розбуджує [її]… (Мирний, І, 1949, 327); Розбуджає він Івана, Та його й питає (Ру-дан., Тв., 1949, 93); Задовго до світанку він розбудив кучера і наказав запрягати коні (Кочура, Зол. грамота, 1960, 382); Його розбудив галас у вагоні (Трубл., Мандрівники, 1938, 30); * Образно. Музика розбудила сонний ліс; луна розляглася по горбах, по долинах, неначе заразом заграло десь кілька оркестрів, — ефект був великий! (Н.-Лев., III, 1956, 143); // перен. Примушувати кого-небудь опам’ятатися, скинувши з себе заціпеніння, відірватися од нав’язливих думок і т. ін. — Пробачте, ви не знаєте, хто ця… дівчина чи жінка? — раптом запитую в якомусь підсвідомому бажанні розбудити його [слухача] від такого дивного заціпеніння (Ле, Право.., 1957, 11); Раптом гучний брязкіт клямки в хаті, що праворуч нас, розбуджує мене від думок (Багмут, Опов., 1959, 65).

2. перен. Спонукати до дії, примушувати бути діяльним, активним. Не додавай знесиленим журби, Не добивай зневір’ям підупалих, А розбуди на діло боротьби, Знайди розвагу в світлих ідеалах! (Граб., І, 1959, 387); Хотілося хлопцеві знайти таке слово, яке б враз розбудило дужих месників — надто багато кривди було навколо, не вистачало вже терпіння у людей зносити її (Слово про Кобзаря, 1961, 15); Жовтнева революція, будівництво соціалізму розбудили і підняли до самостійної історичної творчості відсталі в минулому народи, а деякі з них були врятовані від фізичного вимирання (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 16).

3. перен. Сприяти виникненню, прояву або посиленню якихось почуттів, переживань, думок і т. ін. В тумані зникали, Мов у морі потопали [Олег та Святослав], Велику відраду у хановім серці розбуджали (Мирний. V, 1955, 269); Але все ж вони [літературні вечори] живили, розбуджували, може, й туманні прояви інтересу до літературно-творчої дійсності (Ле, В снопі.., 1960, 364); Українські народні пісні подають.. взірці чистої народної мови й високого поетичного вислову, розбуджують любов і повагу до рідного слова (Муз. праці, 1970, 245); Москва, як і в попередні рази, розбудила в Андрія хороші спогади з років навчання в Промакадемії (Гур., Життя.., 1954, 337).

◊ Розбу́джувати (розбуди́ти) зві́ра див. звір¹.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 617.