РОЗБИВКА

РОЗБИ́ВКА, и, ж. 1. розм. Дія за знач. розби́ти, розбива́ти 11-13. При садінні садів на великих площах трудомістким процесом є внутріквартальна розбивка ділянок (Хлібороб Укр., 12, 1966, 17).

2. спец. Планування на місцевості якої-небудь споруди. Він без зайвих слів узявся робити розбивку майбутнього приміщення (Чорн., Потік.., 1956, 389); Нам, будівельникам, лише наказано зробити детальну розбивку основних і допоміжних розподільних ариків (Ле, В снопі.., 1960, 343); Я розподілив людей, дав усім завдання, зробив розбивку фундаменту під будинок і намети (Хор., Ковила, 1960, 61).

3. друк. Рідше від звичайного розташування літер у слові для виділення його у тексті.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 606.