РОЗБАЛУВАТИСЯ

РОЗБА́ЛУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., розм. 1. Почати балуватися (у 1 знач.).

2. Через надмірні пестощі, потурання стати неслухняним, вередливим. Імочка така славна дитинка, що з нею не можна не возиться, і тільки дивно, що вона досі зовсім не розбалувалась (Л. Укр., V, 1956, 302); Пестив [Григорій] жінку, а зрідка й дітей — щоб не розбалувались та мали страх перед батьком (Стельмах, І, 1962, 227); // Морально розбеститися, стати свавільним, розпущеним, недисциплінованим. — Питання вичерпані, — сказав пілот пересохлими губами. — Розбалувались, гади, — за що їм тільки жалування платять? (Ю. Янов., І, 1954, 48).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 602.