РОЗ'ЯТРЕНИЙ

РОЗ’Я́ТРЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до роз’я́три́ти. Неголене обличчя [Дороша] темніє щетиною, очі червоні, роз’ятрені пилюкою (Тют., Вир, 1964, 375); Недобре спала Зоя. Коли ранком устала, була втомлена, мов побита, і ще більше роз’ятрена (Коб., III, 1956, 485); За тими подіями забулось особисте, заструпіла невигойна рана, роз’ятрена нещасливим коханням (Збан., Сеспель, 1961, 195); Як живі, зараз, під час розповіді матері, стояли в уяві [Остапа] жінка та діти, рідна батьківська хата. Аж нило роз’ятрене розповіддю про них серце (Головко, II, 1957, 572); А мало його попобили і батько й мати, вернувшися з корчми п’яні або роз’ятрені гірким бідуванням? (Коцюб., І, 1955, 21).

2. у знач. прикм. Який став болючим від подразнення, доторкання. Кожне слово для неї було наче дотик до роз’ятреної рани (Жур., Звич. турботи, 1960, 76); // у знач. прикм. Стривожений, схвильований. Широко розкриті очі пильно дивились на двері, ухо пожадливо ловило кожний згук у нічній тиші, і все одурювало сполохане та роз’ятрене серце [Гната] (Коцюб., І, 1955, 24).

3. у знач. прикм. Підсилений, загострений чим-небудь (про почуття, бажання і т. ін.). Тільки-но дізналися вітробалчани, що в Князівку вступили козаки, як зразу ж у кожного в роз’ятреній уяві неждано ніяк, неначе з-за горба перші роз’їзди ворожі вихопились та й не зникали більш — перші думи тривожні про неминучу кару (Головко, II, 1957, 316); Гість ніяк не міг вгамувати свої роз’ятрені почуття і міркувати спокійно (Собко, Справа.., 1959, 136).

4. у знач. прикм. Сильно роздратований. Висадив [отаман] у короб генеральського авта [авто] всі свої двадцять куль і спритно, немов роз’ятрений леопард, виплигнув далеко за живе.. кільце (Кач., II, 1958, 369); // Який виражає сильне роздратування. — Собаки,— вилаявся дід і блиснув своїми роз’ятреними очима у бік планів.— Як за панщини, б’ють нашого брата… (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 21); З гурту вийшов худий горбоносий Галабурда і, підбивши високу сиву шапку на потилицю, простромив гострим, роз’ятреним поглядом кошового (Добр., Очак. розмир, 1965, 215); * Образно. Вся станція корчилася гарячими дахами палаючих амбарів, пручалася на вітрі роз’ятреним полум’ям ІГончар, III, 1959, 376); Величезними ковшами подають [крани] роз’ятреним мартенам споживну руду, плавкий чавун — сировину (Кач., II, 1958, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 872.