РОЖЕНЬКА

РО́ЖЕНЬКА, и, ж. Пестл. до ро́жа. Зблідли раптом рожі прехороші І найкраща роженька ясненька (Л. Укр., І, 1951, 35); * У порівн. Дівчина уродлива, Рум’яна та й жартівлива, Оченьки, як ясоньки, Губоньки, як роженьки (Укр.. лір. пісні, 1958, 85); Її чорні очі, її на шнурочку брови, стан стрункий, високий, личко молоде та красне, як роженька уранці під росою, — все так припало до його гарячого серця (Мирний, IV, 1955, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 600.