РОГУЛЬКА

РОГУ́ЛЬКА, и, ж.

1. Зменш. до рогу́ля. Відразу видно було, що на цьому подвір’ї живе завзятий рибалка… На гвіздках висіли дерев’яні рогульки, кружальця-самолови і всяке інше приладдя (Донч., IV, 1957, 202); Де по дорозі, де полем, по пояс загрузаючи в снігу, котили вони [червоноармійці] поперед себе дерев’яне колесо, залишали за собою тонку нитку телефонного кабеля. Він одразу ж поринав у сніг, доводилось ловити його на рогульки, щоб не випустити з очей (Збан., Сеспель, 1961, 247); // Гострий кінець чого-небудь. Впадали у вічі недобудовані курені та землянки, сяк-так напнуті намети, безладно згруджені колоди дерева, бухти кодол і рогульки кітвиць та всякий інший човнярський такелаж (Добр., Очак. розмир, 1965, 67).

2. (Tropa natans L.). Водяна трав’яниста рослина з ланцетним листям; водяний горіх. Однією з найдревніших рослин нашої флори є водяний горіх. За химерні форми своїх великих ромбовидних або трикутних плодів-горіхів цю однорічну рослину подекуди звуть ще рогульками, чилимом, водяним каштаном, чортовим горіхом тощо (Наука.., 4, 1961, 38).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 592.

Рогулька, ки, ж.

1) Ум. отъ рогуля.

2) мн. Раст. Trapa natans L. ЗЮЗО. І. 139.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 27.