РОБСІЛЬКОРИ

РОБСІЛЬКО́РИ, ів, мн. (одн. робсілько́р, а, ч., рідко). Скорочення: робітничі і сільські кореспонденти. Масовий рух робсількорів — це могутня лавина народної ініціативи, мудрості, ентузіазму (Ком. Укр., 4, 1962, 66); Багато друзів у газети — трибуни громадської думки, дзеркала суспільного життя. Наборщик, верстальник, друкар, уже не кажемо про робсількора, журналіста — всі вони присвятили себе творенню газети (Рад. Укр., 1.ІІІ 1964, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 589.