РИШТАК

РИШТА́К, а́, ч.

1. Жолоб, канава для стікання води. З розгону перестрибнув [Васько] риштак з водою, а далі через леваду, навпрошки, в поле (Зар., На.. світі, 1967, 257); Гвардійці залягли — в приколійний риштак, просто по обочині рівного поля (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 381); Тепер колеса не стугоніли, залишаючи на грузькому шляху риштаки, які подекуди пірнали в калюжі (Гуц., Скупана.., 1965, 21).

2. гірн. Похилий дощаний настил для спускання вугілля, видобутого в забої. Наваловідбійники відбивали вугілля й лопатами кидали його на риштаки (Донч., Шахта.., 1949, 57); Валентин Георгійович показує нам деякі зразки: шахтарські каски, труби низького тиску, риштаки для транспортування вугілля, верхні кріплення для шахт… (Роб. газ., 31.I 1964, 2); // Металевий жолоб конвейєра, що застосовується в гірничій справі. А ось, поглянь, — комбайн такий, що швидко, без зусилля рубає й сипле в риштаки потрощене вугілля (Забіла, У.. світ, 1960, 114).

3. буд. Те саме, що ришто́вання 1. Товаришів гуртом і поодинці На риштаках я знову пізнаю (Перв., І, 1958, 483); Бригадир і парторг Федір Федосійович, перед тим як забратися на риштаки свої, неодмінно якийсь час затримається у «низинному цеху» (Вол., Озеро.., 1959, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 546.

Риштак, ка, м.

1) Канава для стока воды. Лебед. у. Желобъ у колодца.

2) Въ мельницѣ: коникъ, палочка, трясущая корытце, изъ котораго падаетъ въ отверстіе жернова зерно. Черк. у. Черниг. у. Мил. 481.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 18.