РИЦИНА

РИЦИ́НА, и, ж.

1. Олійна рослина родини молочайних, з насіння якої одержують касторову олію. Рицина. Орнаментальна рослина до 1,5 м заввишки. Має красиве складне багатолопатеве велике листя на довгих черешках та поверх них рожеві й червоні китиці квіток, а пізніше плодів (Озелен. колг. села, 1955, 238); Соняшник і рицину рекомендується розміщувати після культур, які забезпечують збереження вологи у глибоких шарах грунту (озимі після пару) (Хлібороб Укр., 9, 1965, 12).

2. рідко. Те саме, що Рици́нова олі́я (див. рици́новий). Іван Іванович затулив собі двома пальцями ніс, щоб не чути запаху, і почав їсти так, наче приймав рицину (Донч., III, 1956, 239).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 546.