РИНОК

РИ́НОК, нку, ч.

1. Місце роздрібного продажу продуктів харчування та інших товарів; базар. Сірий ринок стояв похмурий, увесь у зморшках, як дід, що все вже бачив і розгубив надії (Коцюб., II, 1955, 178); В Талліні я купував квіти на маленькому ринку за церквою (Перв., Опов.., 1970, 85).

Ри́нок збу́ту-місце, де збувають (у 1 знач.), продають що-небудь. Місто ставало.. ринком збуту хліба та інших продуктів вотчинного і селянського сільського господарства (Іст. СРСР, І, 1957, 80); Чо́рний ри́нок: а) у капіталістичних країнах — місце для нелегальних валютних операцій; б) місце, де таємно продають товари перев. за спекулятивними цінами.

2. Сфера товарного обміну; пропозиція і платоспроможний попит на товари у масштабі світового господарства, країни або окремих її районів. Велике і складне завдання насичення ринку предметами народного споживання повинно розв’язуватись при стабільному рівні державних роздрібних цін (Матер. XXIV з. КПРС, 1971, 60); Проблема ринку була і залишається однією з найгостріших проблем капіталізму (Ком. Укр., 6, 1966, 28).

Світови́й ри́нок — сукупність національних ринків країн, зв’язаних між собою зовнішньою торгівлею. Шкіра зайців тоненька і неміцна, але густе ніжне хутро їх являє собою цінний продукт, що йде на виготовлення високоякісних фетрових виробів і успішно експортується на світовий ринок (Наука.., 1, 1955, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 536.

Ринок, нку, м. Рынокъ. Я пшениці не жала, ячменю не в’язала: була на ринку, пила мед-горівку. Чуб. V. 124. Ум. Риночок. Мет. 281.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 17.