РИГАЧКА

РИГА́ЧКА, и, ж., вульг. Те саме, що блюво́та. — Хай п’ють! — оглянувся [Ілько] й тихше додав: — Може ж таки ригачка нападе! (Головко, II, 1957, 27).

Напива́тися (напи́тися) до рига́чки — пити зайву кількість алкоголю; перепивати. Напившись до ригачки, курінний скидав з себе френч і сорочку, крутився по землянці голий до пояса (Загреб., Шепіт, 1966, 88).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 531.

Ригачка, ки, ж. Рвота.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 15.