РИВОК

РИВО́К, вка́, ч. 1. Короткий, різкий, поривчастий рух кого-, чого-небудь. Іван Залізняк міцно сіпнув за ручку балконних дверей, але вони не піддалися. Тоді він рвонув сильніше, відлетіла суха торішня замазка, ще ривок — і двері відкрилися (Собко, Звич. життя, 1957, 72); І радість невимовна, Коли почуєш ти зо дна міцний ривок: То окунь почепивсь чи й славний щупачок (Рильський, Поеми, 1957, 256); // розм. Різке, грубе шарпання, смикання кого-небудь. Аж різкий ривок за горло скинув його вниз, під ноги лютого натовпу (Ле, Наливайко, 1957, 422); // перен. Стрибок у розвитку чого-небудь.

Зроби́ти риво́к — рвонутися вперед. Борис зробив ривок, досяг найбільшої швидкості і потім знову перейшов на плавний розмашистий біг (Собко, Біле полум’я, 1952, 41).

2. спорт. Підняття ваги різким рухом на себе. Змагання з штанги проводяться за програмою класичного триборства: жим двома руками, ривок двома руками та поштовх двома руками (Спорт.., 1958, 40).

3. Стрімке просування кого-небудь за один прийом. Павло відчуває, що лишається тільки якийсь невеличкий запас для одного ривка, але лейтенант знає це і береже останній резерв (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 91); Від люті бійців, від того шаленого ривка їх, здавалося, закипіла вода в річці, завирувала, сипнула кривавими бризками, розступилася (Довж., III, 1960, 35); // Поспішність у роботі, нерівномірне різке прискорення її темпу.

4. у знач. присл. ривко́м. Одним різким коротким рухом; поривчасто. Він став оглядати мотор, непомітно поставив на місце деталь (раніш зняту). Потім сів на мотоцикл, ривком натиснув ногою — мотор зразу ж завівся (Головко, І, 1957, 417); Допаливши цигарку, рвучким ривком викинув [Мартин] її за вікно на вулицю (Епік, Тв., 1958, 59); Запалившись, Оля з останніх сил, ривком, викручує ногу, і переслідувач.. летить сторч головою (Юхвід, Оля, 1959, 211).

5. у знач. присл. ривка́ми. Порушуючи ритм чого-небудь; неритмічно, нерівномірно. Кашубський ігнорував будь-які планові основи постачання експедиції, вся робота велась ривками, штурмівщиною (Дмит., Розлука, 1957, 195); // Неплавно. Щось крикнули з гурту, та Саїд не озирався. Відкрив допоміжний кран пального, і машина ривками понесла в гори (Ле, Міжгір’я, 1953, 366).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 531.