РИБЧИНА

РИБЧИ́НА, и, ж. 1. розм. Маленька риба. * У порівн. На бережку у ставка, На дощечці у млинка Фартух прала дівчина, Плескалась, як рибчина (Укр.. лір. пісні, 1958, 85); Неначе злякані рибчини, тріпочуть у повітрі дрібненькі вербові листочки (Мушк., Чорний хліб, 1960, 81).

2. Пестливе звертання до дівчини, жінки. Вийди з хати, дівчино, Потанцюєм, рибчино! (Укр. поети-романтики.., 1968, 460).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 530.

Рибчина, ни, ж.

1) Рыбка.

2) Ласкат. имя къ женщинамъ. Вийди, дівчино, вийди, рибчино, поговоримо з тобою. Чуб. V. 256. Ум. Рибчинонька. Лукаш. 73.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 15.