РЕЧНИК

РЕ́ЧНИК, а, ч., книжн.

1. Виразник чиїхось поглядів, бажань, інтересів і т. ін. Ім’я Горького.. не тільки стало у всесвітньому пантеоні поряд із іменами Толстого, Тургенєва, Чехова, але й оточене особливою увагою й повагою, як ім’я речника Радянської країни (Рильський, IX, 1962, 12); Речником нової епохи, нового класу — покріпаченого селянства, всіх трудящих, став Шевченко (Літ. Укр., 17.Х 1969, 2); * Образно. [Жірондист:] Проречистії мури! Скільки душ їм заповідало думки та мрії в реченнях мудрих та в огнистих строфах, і вірний камінь речником зостався людей, що поніміли під залізом (Л. Укр., II, 1951, 178); // Завзятий, пристрасний захисник, прихильник кого-, чого-небудь; поборник. Пролетарський митець не може не бути переконаним ворогом індивідуалізму в усіх його проявах і найпалкішим захисником і речником колективізму (Криж., М. Рильський, 1960, 136); Котляревський у своїх творах виступив речником передових ідей свого часу (Рад. літ-во, 9, 1969, 65); // Той, хто в своїй особі представляє кого-, що-небудь; представник. Велелюдно на переяславському майдані. Вся Україна послала сюди своїх речників. Значки всіх полків, всіх сотень, всіх цехів весело мають на вітрі (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 17); Поглянь: у білі двері ці, Як ріки з заходу і сходу, Течуть народу посланці, Правдиві речники народу (Рильський, III, 1961, 228).

2. заст. Оратор. Дух йому перехопило й мову заціпило, наш речник та балаклій [балакун], ставши аж ніяк не лепетливим, міг тільки пробекати: — Е-е-е-е… (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 469).

3. заст., рідко. Адвокат (у 1 знач.). Бідні злочинці божились, благали, Слухали журно своїх речників, Громом гриміли слова прокурора, — В’язні злякались і згодились вмерти (Олесь, Вибр., 1958, 228).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 523.

Речник, ка, м.

1) Ораторъ, витія. К. ЧР. 200. І хочуть знати, що від речника почують. К. МБ. II. 120. Була вже рада, чули вже доволі речей прихильних, речників розумних. К. ЦП. 197. Сеймові речники. К. ПС. 83.

2) Представитель, заступникъ, ходатай, адвокатъ. Славних потентатів намістники і речники достойні. К. Бай. 23.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 13.