РЕГЛАМЕНТУВАТИ

РЕГЛАМЕНТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. і док., перех. Примушувати кого-небудь дотримуватися певних правил, обмежень. Хіба ж це нормально, що Ліні раз у раз стає соромно за батька, її дратує ота його впевненість у власній безгрішності, намаганні всіх на свій лад перевиховувати, регламентувати, кожному нав’язувати власні свої уявлення, звички, смаки (Гончар, Тронка, 1963, 147); // Точно визначати, суворо встановлювати що-небудь. Наше трудове законодавство регламентує працю жінок, підлітків щодо тривалості робочого дня, понаднормових робіт і праці в нічний час (Стол.-буд. справа, 1957, 172); Законодавчим шляхом посаду лікаря в навчальних закладах регламентував Петро I тільки в 1721 р. (Шк. гігієна, 1954, 17).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 479.