РАННИК

РА́ННИК, а, ч. (Scrophularia L.). Рід багаторічних трав’яних та декоративних рослин з дрібними квітками, зібраними у волоть на верхівці стебла. Дід пам’ятав, як його одного разу, ще замолоду, побито… Дак тоді гоїв його Гарасим Савчук — ото був превеликий знахар! Зараз до ран ранника поприкладав,.. ну й за тиждень він здоровий був, — от що! (Гр., II, 1963, 486); Ліки Марка Григоровича — синій ранник і якась пахуча липка мазь — робили своє діло (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 615).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 450.

Ранник, ку, ж. Раст. a) Lysimachia vulgaris L. ЗЮЗО. І. 127; б) Paris quadrifolia L. ЗЮЗО. І. 130; в) Plantago major L. ЗЮЗО. І. 131; г) Scrophularia aquation L. ЗЮЗО. I. 135; д) Vincetoxicum officinale L. ЗЮЗО. І. 141; е) иногда — Convallaria majalis L. (ЗЮЗО. I. 119), но болѣе правильно названіе этого растенія — конвалія.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 6.