РАНЖИР

РАНЖИ́Р, у, ч.

1. Шикування людей за зростом в одну шеренгу.

За ранжи́ром; Згі́дно з ранжи́ром: а) за зростом. Новаків вишикували за ранжиром (Добр., Ол. солдатики, 1961, 36); — Хоча, згідно з ранжиром, тобі завжди випадає стояти позаду, серед найдрібніших зростом але на цей раз я ранжир ламаю (Гончар, І, 1954, 446); б) за чином, старшинством, ступенем значимості, важливості і т. ін. Гості за суворим ранжиром посідали до пишного іменинного столу (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 143).

2. Певний порядок у чому-небудь.

По ранжи́ру: а) за усталеним порядком. — Десята година, спати час, — гукнула вона до дітей, які вишикувались по ранжиру, мов жива діаграма (Собко, Справа.., 1959, 87); б) за встановленою формою. — Одежа у всіх запорожців була по ранжиру однакова і одного кольору (Стор., І, 1957, 264).

◊ Під оди́н ранжи́р — нехтуючи індивідуальними рисами. Люди — різні, їх не можна рівняти під один ранжир (Наука.., 10, 1967, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 449.