РАЛЕЦЬ

РАЛЕ́ЦЬ, льця, ч., заст.

1. Подарунок, приношення (у 2 знач.). Жінота жвавенько готує ралець. Та щиро сповняє вином поставець (Пісні та романси.., II, 1956, 253); Переїжджі не скупилися і ще від себе додавали своїй охороні ситий ралець (Тулуб, Людолови, І, 1957, 400).

2. перен. Те саме, що бенке́т. — Чого ви прагнете, грабіжники з пустелі? Чого ви лізете в радянський наш город? Чи не надієтесь, що славний наш народ Подасть вам хліб і сіль на золотім тарелі? О, по-належному ми зустрічаєм орди Гостей, не кликаних у край наш на ралець! (Рильський, II, 1960, 184).

◊ Крива́вий рале́ць — те саме, що Крива́вий бенке́т (див. крива́вий). Підкошує силу козачу біда Та зігнана ляхом голота… Немає рятунку: єдиний кінець — Ушкварить катюгам кривавий ралець! (Стар., Поет. тв., 1958, 206); Ходи́ти (іти́, піти́) на рале́ць — іти з подарунком вітати кого-небудь. Взяла [Венера] очіпок грезетовий І кунтуш з усами люстровий, Пішла к Зевесу на ралець (Котл., І, 1952, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 446.

Ралець, льця, м. Подарокъ, приношеніе при поздравленіи, визитѣ и пр. Рудч. Чп. 253. Цехові братчики понесли цехмистрові на ралець пляшку горілки та ковбасу. Нѣжин. у. Не тільки все те збережу, но взявши із своєї скрині, товариша свого дитині ралець та й добрий положу. Мкр. Г. 35. Ходити на ралець. Идти съ поздравленіемъ и подаркомъ. Взяла очіпок грезетовий і кунтуш з усами люстровий, пішла к Зевесу на ралець. Котл. Ен. І. 12.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 4.