РАБОТОРГОВЕЦЬ

РАБОТОРГО́ВЕЦЬ, вця, ч. Той, хто торгує рабами (у 1 знач.). Прокинувся народ від покірливої сплячки і люто кинувся бити крамарів, мурз, работорговців і лихварів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 452); Рабів купували на ринках, куди їх приставляли спеціальні купці. Ці работорговці йшли слідом за військом, купували військовополонених, скуповували людей у піратів (Іст. стар. світу, 1957, 107).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 425.