РАБ

РАБ, а́, ч.

1. У рабовласницькому суспільстві — представник експлуатованого класу, людина, яка була позбавлена будь-яких прав і засобів виробництва й перебувала у повній власності свого володаря — рабовласника. Раби були першим в історії пригнобленим класом. Вони не мали власності, були позбавлені всіх прав і належали своїм панам-рабовласникам, на яких змушені були працювати (Іст. стар. світу, 1957, 18); [Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Л. Укр., II, 1951, 240); Величезний старовинний вал, зведений в сиву давнину руками рабів,.. зараз весь був начинений бетоном та сталлю (Гончар, II, 1959, 388); * У порівн. Я працював, як раб (Фр., XIII, 1954, 410); // Селянин-кріпак або слуга кріпосника. Пригадались йому батько, мати, сумні розмови про панщину, про різки, про те, як на собак людей міняють, в карти програють… Раніш ці розмови не дуже вражали хлопця.. Тепер лягли вони на нього всією страшною своєю вагою. Раб… невільник, довічний попихач (Вас., II, 1959, 387); // Людина, яка потрапила в економічну, політичну залежність від кого-небудь, втратила свої права, свободу дій, зробившись підлеглою, підневільною. — Ух, і вовк той Судислав. Закрутив мене своїми гривнями, і не бачити мені світу.. І вчора, і сьогодні у нього [на полі], і завтра, а дома коли? Каже мені жінка, став ти, Людомире, рабом (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 13); Поступово з жартівливих розмов знову зійшли [заробітчани] на Таврію, на умови найму та життя строкових рабів (Гончар, Таврія, 1952, 91); Хотіли нас фріци рабами зробить — та нам їхні орди вдалось пощербить (Тич., II, 1957, 139).

Раб ваш (твій, ва́шої ми́лості, твоє́ї ми́лості і т. ін.) — формула самоприниження при звертанні слуги, кріпака до свого господаря.

2. перен. Той, хто сліпо виконує волю вищестоящої особи, осіб, плазує перед ними. [Муза:] Не я тобі [поетові] служу, а ти мій раб, ще й вірний (Л. Укр., І, 1951, 300); Раби і підніжки всякої влади палять фіміам навіть земським начальникам (Коцюб., III, 1956, 154); * У порівн. Чи вартий — де вже там визнання, А бути згаданим хоча б, — Хто в дні всесвітнього змагання Слугує долару, як раб? (Рильський, III, 1961, 217).

3. перен. Той, хто повністю підпорядковує чому-небудь свою волю, вчинки і т. ін. — Ох, який ти злий! Ти пригноблюєш ближніх! — Я слугую дальнім. — Ти раб своїх пристрастей і помилок! (Довж., І, 1958, 417); Кожна жила в твоєму тілі розуміла ту пісню, і весь ти став рабом її (Горький, Опов., перекл. Хуторяна, 1948, 7).

◊ Раб бо́жий: а) (рел.) християнин. — Візьміть, божі старці, — кажу я, — хоч пляшки та пом’яніть рабів божих: Петра, й Грегора, й Олену, й Наталію (Н.-Лев., III, 1956, 259); б) (жарт.) чоловік взагалі. Одного разу і мене — раба божого командир у курінь свій закликав (Баш, На землі.., 1957, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 424.

Раб, ба, м.

1) Рабъ. Ном. № 8412. Кого благаєте, благії раби незрячії, сліпії? Шевч. 608.

2) Крѣпостной, слуга. Добрі пани за рабами, а раби за панами. Ном. № 1145.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 1.