ПІДУПАДАТИ

ПІДУПАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДУПА́СТИ, аду́, аде́ш, док.

1. Ставати слабішим; дещо позбавлятися минулої сили, міцності. Саливон,.. лишившися в Мирославі без усіх трьох синів-соколів,.. зразу підупав і постарів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 458); Руки в мене.. цупкі.. А ось ноги підупали вже геть (Крот., Сини.., 1948, 56); // Погіршуватися (про здоров’я). Здоров’я І. Карпенка-Карого щодалі більше підупадало (Життя К.-Карого, 1957, 122); Здоров’я Тарасове підупало. Могутній організм його.. більше не витримував катувань (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 55); // Ставати гіршим, псуватися (про настрій, душевний стан і т. ін.). В Корнія кишки грають, і настрій у нього явно підупадає (Гончар, Тронка, 1963, 61); В усіх одразу ж підупав настрій (Збан., Єдина, 1959, 279); // Ставати менш гострим, менш сприйнятливим; притуплятися. Пам’ять трохи підупала.

Підупада́ти (підупа́сти) здоро́в’ям (на здоро́в’я, на здоро́в’ї) — втрачати здоров’я, ставати хворобливим. Підупадала [Докія] надто часто на здоров’ї (Коб., II, 1956, 11); Відтоді й підупала [мати] здоров’ям, часто нездужала (Юхвід, Оля, 1959, 11); Підупада́ти (підупа́сти) на си́лі — втрачати силу, слабнути. Старий орел в степу сів на могилі. Недобачати став і підупав на силі (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 163).

2. Втрачати суспільну важливість, ставати менш важливим, не таким значущим. У другій половині XII ст. Київ підупав і остаточно втратив значення столиці Русі (Іст. УРСР, І, 1953, 89); // Втрачаючи минулу економічну міць, ставати біднішим, незаможним. З жахом бачили [селяни], як підупадає їх господарство, розвалюються хати (Тулуб, Людолови, II, 1957, 6); — Рід його давній, магнатський, .. значно підупав (Фр., І, 1955, 345); // Переставати розвиватися, приходити в стан застою, припинятися в розвитку. Шістдесяті і сімдесяті роки XIX століття в Угорщині були найбагатшими на переклади українських народних пісень, а в наступному десятилітті робота в цьому напрямку серед письменників і фольклористів чомусь підупадає (Нар. тв. та етн., 5, 1966, 94); В повоєнні роки садівництво в нас значно підупало (Вітч., 4, 1956, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 519.

Підупадати, да́ю, єш, сов. в. підупасти, паду́, де́ш, гл.

1) Приходить, прійти въ упадокъ. Деякі великі (ярмарки) підупали. О. 1861. IX. 181.

2) Бѣднѣть, обѣднѣть. Як я се добро мав, то я тоді кумував, а як тепер підупав, то я вже не кум став. Чуб. І. 233.

3) — на силах. Ослабѣвать, ослабѣть.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 183.