ПІДВАЖУВАТИ

ПІДВА́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДВА́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Підіймати що-небудь важке, застосовуючи підойму, підвагу. На розкопках зостався прикажчик Сорока, який, не діждавшись батька, почав підважувати камінь ломами й поламав його (Думки про театр, 1955, 27); // Підіймаючи за допомогою підойми, підваги, відривати, віддирати або посувати вгору що-небудь прикріплене, прибите. Старий узяв сокиру, заходився підважувати — віддирати верхні дошки [ящика] (Дім., І будуть люди, 1964, 236); // Підпираючи плечима, піднімати що-небудь важке. Кілька здорових хлопців прискочило до брички, підважили васаг і були б напевне перекинули, коли б налякані коні не шарпнули враз брички і не помчали нас на гору (Коцюб., І, 1955, 259); Він підійшов до трухлявого, побіленого зарубу, підважив плечем — і хистка будова звалилася (Руд., Остання шабля, 1959, 171); // Підіймати що-небудь руками. В долині тьмяно блиснули перші рами парників. Марко обережно опустився біля однієї, трохи підважив її (Стельмах, Правда.., 1961, 301); Катерина знає, що батько тільки прикидається сонним. Вона.. делікатно підважує повіку на здоровому оці, змушуючи дивитись на себе (Вільде, Сестри.., 1958, 99); // Підкопуючи, зрушувати з місця коріння рослини. Копнеш, підважиш і вивернеш набік буряк (Донч., VI, 1957, 364); Васильків батько, худий і високий, копав на городі картоплю.. Батько з серцем підважив третій кущ і висмикнув його за зелений чуб (Панч, Гарні хлопці, 1959, 67); // Беручи руками або кладучи на плечі, піднімати, переміщати що-небудь. — На чому ж у нас прості люди у вільну годину силу виміряють? На камінному жорні — підіймають його поперед себе на млині чи біля вітряка або вола підважують плечима, щоб він у повітрі завис (Стельмах, І, 1962, 480); Параска підважила мішок, допомогла взяти на плечі й відчинила двері перед Марією (Руд., Остання шабля, 1959, 41).

2. Підпираючи, лагодити що-небудь завалене, перекошене і т. ін. Оженився Клин, мов на лотереї виграв: тесть зі швагром помогли пошити хату, підважили стоділчину (Ков., Тв., 1958, 38); [Подорожній:] А давно, пане господарю, збудували ви цю хату? [Дід:] Хата стара. Я її тільки підважив та деяку деревину перемінив (Стар., Вибр., 1959, 662).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 401.

Підважувати, жую, єш, сов. в. підважити, жу, жиш, гл. Поднимать, поднять съ помощью рычага. Воза підважити. Г. Барв. 177. Дручок той, що підважують віз. Чуб. VII. 404. Дужий: бувало паровицю плечем підважує. О. 1862. VIII. 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 160.