ПІДБИРАТИ

ПІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДІБРА́ТИ, рідко ПІДОБРА́ТИ, підберу́, підбере́ш, док., перех.

1. Піднімати що-небудь з землі руками. Дмитро підбирає автомат, що упав осторонь (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 622); Глухо падають в саду яблука.. Виліз Сезон з погреба, підібрав одне (Мушк., Серце.., 1962, 290); // Збирати те, що впало, або розкидане, розсипане. Я виїхав на плесо і, ледве посуваючи човна, почав підбирати биту дичину (Досв., Вибр., 1959, 415); // Прибирати з землі скошене збіжжя або викопану городину. Вийдуть на нивку, мужик тою косою маха,.. а жінка за ним геть-геть підбира, та насилу той сніп зв’яже (Кв.-Осн., II, 1956, 132); Дівчата підбирали викопані буряки і, обрізавши на них гичку, складали в купи (Донч., Дочка, 1950, 72); Менш як за чотири дні перекопці підібрали і обмолотили хлібні валки з додаткової площі 100 гектарів (Рад. Укр., 4.VІІІ 1959, 2); // Наводити лад, прибирати, підіймаючи, приймаючи що-небудь. — Які руки на світі книжки вичищали, тими руками і тут [у пеклі] вичищай, підбирай, винось, викидай… (Кв.-Осн., II, 1956, 250); Вона підібрала віник, а біля печі поправила заслінку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 12); // Брати губами, дзьобом або язиком їжу. Спочатку вона підбирала кінчиком язика на тістечку квітку з крему, заплющувала від насолоди очі й прицмокувала (Сміл., Сашко, 1957, 18); Кінь, почувши волю, підійшов до воза, довгою губою почав підбирати сіно (Чорн., Потік.., 1956, 78).

2. Забирати, брати собі що-небудь кинуте, непотрібне, загублене або залишене без догляду. Вона любила інколи з ними [ляльками] погратися, любила підбирати клаптики, коли мама щось шила, і робити з них хусточки та капшучки для Тамари й Дюймовочки (Забіла, Катруся.., 1955, 23); Стоїть [сотня], шапки поскладавши на приспі [призьбі] у шинку, щоб як буде муштра, так щоб не поспадали з голів, а дітвора, що тут так і біга круг козацтва, щоб не підібрали та не запроторили куди геть (Кв.-Осн., II, 1956, 199); // Виносити з поля бою пораненого або, натрапляючи на знесиленого, хворого і т. ін., допомагати йому. Були випадки, що поранених не встигали підбирати і вони потім цілими верствами відповзали степом у напрямі на Перекоп (Гончар, II, 1959, 351); Далеко від рідного села зайшов малими ногами хлопець, поки знесиленого й голодного мандрівника-невдаху не підібрали в степу чумаки (Слово про Кобзаря, 1961, 15); — Коли б не добрі люди, що підібрали мене і непритомного відвезли до лікарні, я до ранку сплив би кров’ю (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 72); // розм. Їдучи на чому-небудь, забирати з собою, підвозити когось до певного місця; // тільки док., перен. Взяти на виховання дитину, що втратила батьків, залишилася самотньою. — Хлопчика його, сирітку, я підібрала, як фашисти Наталку, жінку Василеву, забили (Коп., Вибр., 1953, 189); // тільки док. Взяти шлюб з людиною (звичайно жінкою), яку ніхто не сватав. Мачуха увішала хату іконами й обрушила на Любку свою витончену богомільну злість. Горювала Любка, поки не підібрав її хитрюга Гопченко (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 175); // перен. Приймати до складу якого-небудь об’єднання, організації і т. ін. осіб випадкових, з поганою репутацією і т. ін. Гітлерівці змушені все частіше залатувати дірки на східному фронті, перекидаючи дивізії з Франції, Голландії, Бельгії. Вони підбирають всяку націоналістичну погань (Цюпа, Назустріч.., 1958, 245).

3. Беручи рукою (руками), піднімати на собі спущений одяг або край свого вбрання. Голений патер у волохатім брилі, наче стрижений пудель, підбирає чорну сутану, блискучу на ситих стегнах, щоб перескочить калюжу (Коцюб., II, 1955, 416); — Я тобі теж пригадаю!.. Лайдаче! Хлопе смердючий! — верещав він, відбігши подалі і тремтячими руками підбираючи штани (Тулуб, Людолови, І, 1957, 53); Бурсак, підобравши поли, скоріш у той кадіб, а вона й прикрила його ряденцем (Стор., І, 1957, 45); // також у що, у сполуч. із сл. волосся, коси і т. ін. Приводити до ладу або укладати зачіску, поправляти волосся, вуса і т. ін., звичайно піднімаючи волосся вгору. Мар’я мовчки прибиралася, підбирала свою розкуйдану косу, підсмикала пом’яту спідницю (Мирний, III, 1954, 152); Недбайливим порухом руки підібрав [Чемериця] пасмо волосся, що в’їдливо налазило йому на лоб (Коцюба, Нові береги, 1959, 424); Головатий кинув на стіл справу, підібрав розкошлачені вуса й грузно сів на лаву (Добр., Очак. розмир, 1965, 401); Зараз коси їй підібрали на потилиці у звиток, голову пов’язали хустинкою (Томч., Жменяки, 1964, 98).

4. під що. Засовувати, запихати або ховати що-небудь під щось. Кожного разу хутенько поправляла [мати] на собі очіпок, підбирала під нього волосся (Юхвід, Оля, 1959, 23); Щоб не намочити волосся, Терезка підібрала його під голубу гумову шапочку (Томч., Готель.., 1960, 242); * Образно. Буруни йшли невпинно, підбирали під себе зворотні хвилі, перескакували через них і заливали берег (Коцюб., І, 1955, 392); // у сполуч. із сл. віжки, повіддя. Забираючи в руки, підтягувати тугіше, натягувати. Скакнув на голий полудрабок і, підбираючи віжки, гукнув: — Ану, гнідко, спочив за ніч? Рушай далі, поки рано! (Мирний, IV, 1955, 310); У нього було зараз таке почуття, ніби він скочив на коня, підібрав повіддя, і кінь під ним став дибки (Кол., Терен.., 1959, 352); * Образно. Надто вже заадмініструвався наш шановний Павло Антонович… Мало, що сам від рук одбивається, ще й Кужеля за собою тягне. Ні, треба, мабуть, трохи підібрати віжки (Добр., Тече річка.., 1961, 243); // під себе, у сполуч. із сл. ноги, хвіст і т. ін. Ховати під себе, підгинаючи, підгортаючи. Підбираючи під себе ноги, хлопчик сідав на гарячий пісок (Рибак, Опов., 1949, 174); Він тільки винувато й розгублено скулився та все більше підбирав хвоста (Коз., Гарячі руки, 1960, 105); Галимка од страху підібрала ноги (Епік, Тв., 1958, 539); // Підтягувати, робити менш випнутим (звичайно про живіт). Дедалі швидше.. біжать вони, біжать, зціпивши зуби, підібравши тощаві студентські свої животи (Гончар, Людина.., 1960, 68); // у сполуч. із сл. губи. Силою м’язів міцно стулювати, зморщувати. — Коня ти зараз візьмеш, чи Іван прийде? — Де там він прийде! — манірно підібрала [Марійка] губи. — Йому б за жінчиною спиною тільки на зборах сидіти (Стельмах, II, 1962, 239).

5. Вишукуючи, добирати, вибирати потрібне, відповідне чому-небудь. Палець у лоб собі вставив судящий, Став підбирати закон підходящий (Щог., Поезії, 1958, 477); — В хаті-читальні у нас строгий дідок сидить.. Довго підбирали кандидатуру, поки таку підібрали (Вишня, І, 1956, 322); — Скажіть, — знову заговорив офіцер, — чим ви поясните таку… м-м-м... — офіцер не міг підібрати слова, він хотів сказати «хоробрість».., — такий… м-м-м, фанатизм? (Тют., Вир, 1964, 537); // Добирати одне до одного за якимось принципом. На передку Андруша — сам уже править кіньми, четвериком — і всі як один (підібрали хлоп’ята), всі чотири лисі (Головко, І, 1957, 381).

◊ Підбира́ти (підібра́ти) ключа́ (клю́чика, ключі́в і т. ін.) до душі́ (душ) чиєї, кого — знаходити підхід до кого-небудь, уходити в довір’я до когось. Їй не треба підбирати якихось там ключів до людських душ, шукати довіри, бо всі й так знають, що вона справедлива, не дасть людину скривдити (Гончар, Тронка, 1963, 83).

6. у сполуч. із сл. музика, мелодія, голос і т. ін. Підшукуючи потрібні ноти, акорди, відтворювати певну мелодію або створювати музику до якогось тексту. Вона, тихенько виспівуючи, підбирала голос до тих слів (Мирний, IV, 1955, 344); Тільки випаде вільна хвилина, сідає [Федя] десь у тихому куточку і підбирає на струнах якийсь мотив (Ткач, Жди.., 1959, 50); Голиться Левко Іванович та мугиче, як пісеньку, слова поета, що вичитав їх десь взимку і підібрав до них і свій власний нехитрий мотив (Гончар, Тронка, 1963, 278).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 6. — С. 396.