ПРОБИВАТИ

ПРОБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОБИ́ТИ, б’ю́, б’є́ш, док.

1. перех., чим і без додатка. Ударяючи по чому-небудь, робити отвір, заглибину і т. ін.; ударами, напором утворювати в чому-небудь діру, проходи тощо; проломлювати. Його відерце перше пробива лід у криниці, що уночі замерза (Вовчок, І, 1955, 295); Бере сокиру й свердла полісовщик, В корі сріблистий пробиває отвір І радісно до рани припадає Устами спраглими (Рильський, III, 1961, 168); Я тикнув зонтиком в мох, і кінець зонтика пробив дірку наскрізь (Н.-Лев., II, 1956, 413); * У порівн. Серце застукало швидко-швидко, наче хотіло пробити тісну клітку й вискочити на волю (Донч., II, 1956, 40); // безос. Удень Корнієві трапилося йти через греблю.. В одному місці крізь неї дзюрчить вода. — Бач, таки пробило дірку! — подумав Карній (Гр. ,І, 1963, 412); — Вирив вам дучку в повний профіль… Не дуже, правда, розкішна, але сухо. І зверху не проб’є, і вітер не задуватиме (Гончар, III, 1959, 216); // Прорубувати (двері, вікно і т. ін.). Строю я будинок Із сухих дощок.. Ні дверей, ні вікон Тут я не проб’ю (Щог., Поезії, 1958, 110); // Стріляючи в кого-небудь, ударяючи чимсь гострим, твердим або несподівано натикаючись на щось гостре, тверде, ранити; проломлювати. Пробила ніженьку На сухую груду (Укр. пісні, 1, 1964, 88); Есесівка вистрелила і пробила Дроновій руку (Хижняк, Тамара, 1959, 198); Упав Степан прямо на каменюку і пробив собі голову свою буйну… (Хотк., І, 1966, 70); * Образно. Тяжкий біль і смуток пробив серце дівчини (Кобр., Вибр., 1954, 209); // Кулею, снарядом і т. ін. прострілювати що-небудь наскрізь (про неживі предмети). Снаряди б’ють — не пробивають, кулі також не беруть. Підбігає до мене командир дивізії, трохи не плаче. «Виручай, — каже, — товаришу Горобець, порадь мені, як цю прокляту стіну взяти» (Тют., Вир, 1964, 261); Невидима куля шелеснула над головою, пробивши мій капелюх (Мур., Бук. повість, 1959, 33); // розм., рідко. Ударяючи об що-небудь, пошкоджувати, розбивати щось. Трьох чортих перетанцював [Хома], усі чоботи свої пробив, вибиваючи гоцака (Кв.-Осн., II, 1956, 242).

Пробива́ти (проби́ти) квито́к — компостером витискати знаки контролю на залізничних, трамвайних і т. ін. квитках.

2. перех., кому, чим і без додатка. Прокладати (дорогу, шлях і т. ін.); протоптувати (слід, стежку тощо). Постаті суворі й дикі Десь бредуть на четвереньках І дорогу пробивають В темнім гаю опівночі. Батько Атта Троль ступає, З ним синочок (Л. Укр., IV, 1954, 152); Вони поодкидали сніг від порога, пробили стежку до колонки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9); // Переміщаючись, рухаючись уперед, долати перешкоди; пробираючись куди-небудь, робити прохід, звільняти шлях і т. ін. Він бачив, як її голова наче пливла побіля других, рвонувся, пробиваючи собі дорогу кулаччям (Хотк., І, 1966, 111); Падають [солдати-штурмовики] під кулями і знову зводяться в повний зріст, кидаючись на штурм берегових укріплень, пробиваючи проходи гранатами (Гончар, II, 1959, 419); Лицар, Щоб собі пробить дорогу, Так смертельно, тяжко вдарив.. В скелю, що сліди зостались І по сей день на камінні (Л. Укр., IV, 1954, 140); Раптом вихватились двоє охоронників.. і пробили в натовпі прохід на вулицю до підвід (Головко, II, 1957, 185); // у сполуч. із сл. шлях, путь, перен. Ламаючи опір противника, просуватися вперед. Ворог пробив шлях на Здолбунів! (Кач., II, 1958, 388); На кручу височенну, Грудьми пробивши путь. Під знаменом червоним Бійці на штурм ідуть (Мур., Піонер. слово, 1951, 160); // перен. Відвойовуючи, освоюючи нові території, торувати шлях, створювати вихід (до моря, океану і т. ін.). Пробивши.. новий вихід до океану, ми повинні створити ще одно велике місто на березі океану, другий Владивосток (Довж., III, 1960, 127); Петро [Перший] пробив шлях до Балтійського моря і таким чином завершив боротьбу російського народу за морське узбережжя (Іст. СРСР, II, 1957, 21); // Будувати, споруджувати (тунель, канал і т. ін.). Вибухівка у формі довгастих циліндричних зарядів нині допомагає шахтобудівникам у стислі строки пробивати стволи, що ведуть у надра землі — до покладів руди й вугілля (Рад. Укр., 1

1.V 1962, 2); — Підвищити дамбу, затримати хвилі, щоб вони не ринули через край, доки проб’ємо канал (Коцюба, Нові береги, 1959, 374); // Прокладаючи дорогу, залізницю і т. ін., розчищати, звільняти місце; прокладаючи штучне русло, розкопувати, розривати що-небудь. Людські руки творять чудеса! Вони будують великі міста, пробивають гори, прокладають залізниці (Кол., Терен.., 1959, 227); Корній зробив широкий рівчачок, тоді пробив іще далі вглиб (Гр., І, 1963, 417); // Долаючи перешкоди, прокладати русло, річище і т. ін. (про річку, струмок тощо). Лютує Дніпр сердитий, Шлях ширше пробива, Реве несамовитий. Пороги підрива (Граб., І, 1959, 588); Струмочок весело заблищав.., пробиваючи собі шляхи в низину (Досв., Гюлле, 1961, 147); Сумує, квилить, плаче рано В Путивлі граді Ярославна. І каже: — Дужий і старий, Широкий Дніпре, не малий! Пробив єси високі скали, Текучи в землю половчана (Шевч., II, 1963, 387); // (Долати, переборювати різні перешкоди (хмари, циклон і т. ін.). Літак пробиває товщу хмар (Перв., Дикий мед, 1963, 5); Льотчик попав у страшну грозу над горами, і такий фронт грози був могутній, що ніяк неможливо було його пробити (Гончар, Тронка, 1963, 22); // перен. Просочуватися крізь що-небудь (про рідину). Гіркі сльози пробивають вії (Ю. Янов., І, 1954, 63); Над водою гірко і п’янко пахло осиковими сережками, вербовими котиками і соком, що пробивав молоду кору (Стельмах, І, 1962, 455); // спец. Руйнувати матеріал діелектрика (про електричний струм). Жакліна мовчки перевірила кожний осередочок клемника в електрошафі. За 17 хвилин вона знайшла місце, де пробивав електрострум (Мур., Свіже повітря.., 1962, 115); // перен. Проростаючи, вибиватися, з’являтися назовні, проривати з силою що-небудь. Де усу буть, пушок м’якенький Біленьку шкуру пробивав (Котл., І, 1952, 223); Коло хати півники посходили, пробивають гострими, як ножі, листками злежану землю (Кучер, Трудна любов, 1960, 491); Ранні гречки.. тільки вилазять і на листочках в них мокра земля, яку вони ледве пробили (Коцюб., II, 1955, 236); Будуть знов листки міцні та дужі, Як простори літо обів’є, А весною, на краю калюжі, Знов їх синій пролісок проб’є (Рильський, II, 1960, 134).

◊ Дрож пробива́в (пробива́ла) — те саме, що Дрож пройма́в (пройма́ла, обгорта́в, обгорта́ла, прони́зував, прони́зувала і т. ін.) (див. дрож); Пробива́ти (проби́ти) грудьми́ доро́гу (шлях і т. ін.) кому — докладати всіх зусиль для досягнення ким-небудь якоїсь мети. Любити своє дитя.. — це ще не все, ти зумій грудьми пробити йому дорогу (Гончар, Тронка, 1963, 163); Пробива́ти (проби́ти) собі́ доро́гу (шлях і т. ін.) див. доро́га.

3. тільки док., перех. і неперех. Попереджаючи або повідомляючи про що-небудь, дати сигнал ударами об щось. [Виговський:] Хай довбиші проб’ють і прокричать, Що рада буде тут, на цім подвір’ї (Дмит., Навіки разом, 1950, 40); // Ударами або дзвоном позначити час (про годинник і т. ін.). У коридорі стінний годинник охрипло, з протяжним виттям пробив десять годин (Донч., II, 1956, 184); Годинник.. пробив чотири (Тулуб, В степу.., 1964, 228); Він терпляче ждав, поки церковний сторож проб’є на дзвіниці північ (Шиян, Баланда, 1957, 109); * Образно. Історія пробила першу годину життя нового (Еллан, II, 1958, 59); // безос. На вежі міської управи пробило дев’ять. Катря кинулася й пішла швидше (Головко, II, 1957, 385); Пробило десь надворі чотири рази. Була північ (Ю. Янов., II, 1958, 80).

◊ Годи́на проби́ла (проб’є́); Час проби́в (проб’є́) — настав момент, який служить сигналом до якої-небудь дії, передвістям якогось стану. [Молодший лікар:] Як тривожно на серці! Годинника стрілка ще ніколи так мляво не міряла час, О, я знаю, вона урагану скоріше буде мчать, як година урочна проб’є! (Лев., Драми.., 1967, 65); Година остання Вже незабаром для мене проб’є (Павл., Бистрина, 1959, 111); Сходить над землею зоря комунізму, бо настав час їй зійти, бо пробив час занепаду капіталізму (Довж., III, 1960, 70); Вірили [військовополонені] вже, що час нашого повороту до активної збройної боротьби з ворогом таки проб’є і що він уже не за горами (Коз., Гарячі руки, 1960, 37); Проби́ла пі́вніч див. пі́вніч¹; Проби́ти бойову́ триво́гу — дати сигнал про початок воєнних операцій. На есмінці пробили бойову тривогу (Кучер, Чорноморці, 1948, 41); Проби́ти пі́вніч див. Північ¹.

4. перех. Ударяти в бік воріт або передавати партнеру (м’яч, шайбу і т. ін.). Ісаєв пробив м’яч неточно, навіть не влучивши у ворота (Веч. Київ, 10.VII 1961, 3).

ПРОБИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРОБИ́ТИСЯ, б’ю́ся, б’є́шся, док. 1. чим, по чому, крізь що, через що, серед чого і без додатка. З труднощами проходити, пробиратися куди-небудь; прокладати собі дорогу, шлях, долаючи перешкоди. Коли якийсь цікавий пробивався крізь юрбу до церкви, всі, як один, повертали голови до дверей (Коцюб., І, 1955, 275); Пароплав невпинно пробивався вперед і часто гудів короткими, вже веселішими гудками (Ірчан, II, 1958, 330); Ото ж людей на улиці і коло хати — ніде й голки встромити. Якось ми пробилися, увійшли (Вовчок, І, 1955, 189); Незабаром, виявилось, що й на санях вони не проб’ються через засніжену рівнину… (Скл., Святослав, 1959, 220); Де міг колись лише верблюд серед пісків пробиться, — поглянь: тепер проходить тут велика залізниця (Забіла, Малим.., 1958, 43); Покрутилась [пшениця] місцями вихорами. Тут косарками не візьмеш. Хіба що косою проб’єшся (Цюпа, Назустріч.., 1958, 353); * Образно. Сорок два рази крізь люті сніги пробивалася весна у мої любі Піски (Тич., III, 1957, 131); // перен. Ламаючи опір противника, оволодіваючи його позиціями, просуватися вперед. Рота пробивалась крізь вогонь, і де була найбільша небезпека, там бачили командира (Кач., Вибр., 1947, 162); Запекло пробивалися рицарі,.. підставляли себе під сокири (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 448); Всі [хлопці] були сповнені пориву й рішучості будь-що пробитись до Києва, заволодіти ним назавжди (Гончар, II, 1959, 146); Бійці 51-ї дивізії, очолювані легендарним героєм громадянської війни В. К. Блюхером, пробилися крізь дротяні загородження (Наука.., 11, 1965, 3); // до кого, перен. Домагатися зустрічі з ким-небудь. Ласточкін, втративши вже надію пробитися до професора, сказав, що він має справу до Гаврила Івановича від його доброго знайомого (Смолич, V, 1959, 549); Аж до самого керівника Закарпатського хору пробилася [Оленка], а таки дістала [пластинку] (Кучер, Трудна любов, 1960, 281); // Прорубуючи, пробиваючи що-небудь, видобувати щось, знаходити вихід до чогось. [Добридень:] Пробиватися треба крізь камінну товщу: під нею вода є (Вол., Зол. артезіани, 1949, 9); * Образно. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла (Коцюб., III, 1956, 40).

2. Силою долаючи що-небудь, прориваючись звідкись, з’являтися назовні. Сильніше подиха холод, зростають вали на морі,.. пробиваються з білої піни (Коцюб., II, 1955, 331); Ось на дні рівчака почала пробиватися вода (Ів., Вел. очі, 1956, 12); Голенькі пташата.. вилуплюються, пробиваються дзьобиками з шкаралупки до цього світу (Гончар, Тронка, 1963, 31); Крізь білі рукавички враз проб’ються пазурі крючкуваті, мов гаплички (Л. Укр., І, 1951, 274); — Я тобі ще покажу джерельце, що пробилося прямо з дуплавого пня… (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 95); // з чого, з-під чого, крізь що і без додатка. Рости, проникаючи крізь що-небудь (про рослини); проростати. Червоні китиці рож пробивались крізь густе гілля й листя буйних городніх корчів (Кобр., Вибр., 1954, 100); Уже жовтіли козельці, зеленіли кущики пасльону, пробивався спориш (Панч, На калин. мості, 1965, 31); Молода травиця пробилася з-під землі й вкрила, ніби щіткою, долини, яри (Л. Янов., І, 1959, 31); Пішло у колос жито, В стрілки овес пробивсь (Гонч., Вибр., 1959, 338); * Образно. Весна пробивалася з землі, линула з неба, пломеніла в барвистих загравах світань (Грим., Незакінч. роман, 1962, 204); // Відростати (про вуса, бороду). Сам Ігнат був ще молодий козак — саме тілько чорний вус почав пробиватись (П. Куліш, Вибр., 1969, 271); На верхній губі [Марка] пробивався чорнявий пушок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 45); Йому тільки ще йде дев’ятнадцятий рік. Міцні губи налились здоров’ям, пробиваються вуса (Довж., І, 1958, 87); Ставати злегка, місцями або час від часу видимим; показуватися. Хмари почали розходитись, поміж їх чорними клубками іноді пробивалася боязка зірка (Мирний, I, 1954, 310); Ольга Іванівна, проходячи повз дзеркало, глянула в нього і підібрала пасмо волосся, в якому вже де-не-де пробивалась холодна сивина (Ткач, Плем’я.., 1961, 171); Серед вигнутих темно-зелених масивів соснових та ялинкових лісів лише де-не-де проб’ється.. самотня смерека (Гончар, Зустрічі.., 1950, 32); З роздертої кишені.. пробилися разок намиста і торочки тернової хустки (Стельмах, II, 1962, 180); // З’являтися, показуватися, виступаючи назовні (про сльози, рум’янець, піт і т. ін.). З-під білої і гладенької, мов бархат, кожі пробивалася червона краска (Мирний, І, 1954, 218); Ольга Аркадіївна бачить, як пробивається рум’янець на щоках дочки (Зар., На.. світі, 1967, 74); У неї пробилась сльозина, У нього зірвалось зітхання… (Стар., Поет. тв., 1958, 167); // перен. Проявляючись, ставати помітним, яскраво вираженим (про зовнішній вияв почуттів, стану, характеру і т. ін.). Видко було, що панночка нудилась: у рухах пробивалась апатія, в голосі нервовість (Л. Укр., III, 1952, 618); Налиті здоров’ям,.. з почуттям гідності, що пробивається в кожному, вони [випускники школи] ще все в якомусь бродінні, то стануть серйозними, то знову розсміються, мов діти (Гончар, Тронка, 1963, 141); Її очі стемніли аж вчорне, і несказанна погорда і ненависть пробилися в них (Коб., II, 1956, 159); — А де ж це ви так довго були? — спитав Папаяніс управителя, і на його кам’яному лиці ледь-ледь пробилася тінь посмішки (Чаб., Балкан. весна, 1960, 144); // перен. Починати усвідомлювати, відчувати, пригадувати що-небудь. Крізь дрімотний і болісний сон, який межував із забуттям, пробивалась [у Павла] думка, що він уже ніколи не прокинеться (Кучер, Голод, 1961, 337); Крізь внутрішнє напруження уперто пробивалась злість на Мухіддінова (Голов., Тополя.., 1965, 387); Звичайна людська обережність, поруч з якою навіть в мужньому серці підполковника так легко могли пробитись паростки остраху й побоювання, підказала йому, що в словах Сидорчука є певний сенс (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 102); Я й сам уже цієї пісні не пам’ятав, а як став непритомніти, вона мимоволі виринула, пробилася десь із самих надр психіки (Гончар, Тронка, 1963, 21); // перев. недок., перен. Проявляючись, ставати очевидним; виявлятися. В імпровізаціях на теми рідного міста пробиваються ліричні ноти, постають вечорові алеї (Гончар, Циклон, 1970, 12); Формалізм і абстракціонізм треба виривати з корінням, тільки-но вони починають пробиватися на мистецькій ниві (Ком. Укр., 5, 1963, 28).

3. з-під чого, між чим, крізь що, через що і без додатка. Проникаючи крізь що-небудь, мати вихід кудись. З комина.. дим виходить просто на горище й через драниці покрівлі пробивається надвір (Н.-Лев., II, 1956, 404); Спочатку.. жар пробивався лише між зигзагуватими щілинками й розколинами великої вугільної шапки, потім щілини почали більшати, зливатися, вогонь запалав з усіх боків (Сенч., Опов., 1959, 20); Замісто шкла з паперу латка, Крізь стіни скрізь пробився сніг (Стар., Поет. тв., 1958, 67); Вранішній промінь пробився крізь туман, розсипався по воді (Горд., Дівчина.., . 1954, 189); * Образно. В тому, що залишив нам поет [М. Ю. Лєрмонтов], бачимо ми передовсім світлу жадобу красивого, вільного, безмежного життя, що раз у раз пробивається з-під попелу зневіри (Рильський, III, 1955, 205); // Ледве чутися, доноситися (про звуки). Між усім тим пробивався тоненький жалібний голос одної скрипки й гармонійні акорди циганського цимбала (Коб., II, 1956, 18); Там, де півтемрява, звідки час від часу пробивається приглушений дівочий сміх, — зринула пісня (М. Ол., Леся, 1960, 70); Крізь той туман стрімко і широко пробився багатоголосий хор (Кучер, Трудна любов, 1960, 352); У тихих полях прогриміла підвода, і до хутора пробилася дівоча пісня (Стельмах, І, 1962, 540); // Злегка відчуватися (про запахи). Первозданною неповторністю дихало повітря,.. в ньому ще відчувався холодок льоду, а тим часом пробивався вже й присмак меду (Грим., Незакінч. роман, 1962, 204); Завтра випаде сніг, і на відсонні тонкими струмками будуть пробиватися крізь нього пахощі стужавілої землі та виновий дух опалого листу (Стельмах, II, 1962, 375).

4. перен. Докладаючи зусиль, домагатися певного становища в суспільстві, досягати успіхів у чому-небудь, забезпечувати собі благополуччя і т. ін. — Ви ж можете ще й працювати.. Вас не вчили, що жінка може й працею пробиватись крізь життя (Вільде, Сестри.., 1958, 527); Іван у своєму сирітстві шукав порятунку: в навчанні, щоб пробитися далі, піднятися вище (Кол. , Терен.., 1959, 32); Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (Минуле укр. театру, 1953, 96).

◊ Пробива́тися (проби́тися) в лю́ди — те саме, що Вибива́тися (ви́битися) в лю́ди (див. вибива́тися).

5. розм. Те саме, що перебива́тися 4. Сьомий рік тяжко бідувала Марія.. Так пробивалися з року на рік (Ірчан, II, 1958, 273); Честь тому, хто під землею Вік довбається в норі, Щоб пробитись із сім’єю, Щоб не пухнуть дітворі! (Граб., І, 1959, 511).

6. розм. Натикаючись на що-небудь гостре, ранити себе; напорюватися. Досталося б Іванові од генеральші за того бугая, якби були кріпаки не покрили Максима. А то сказали, що бугай погнався за собакою та й пробився (Мирний, II, 1954, 113); Теля бекнуло та й скочило прямо на пліт і було би пробилося на колик, якби Аничка не вибігла з хати та не нагнала його (Март., Тв., 1954, 173).

7. тільки недок. Пас. до пробива́ти 1, 2, 4.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 113.

Пробивати, ва́ю, єш, сов. в. пробити, б’ю́, єш, гл.

1) Пробивать, пробить. Не бий, бо проб’єш. Ном. № 3813. Піп його тоді книжкою як узяв бить — і голову пробив йому. Рудч. Ск. І. 166. Головою стіни не проб’єш. Плетью обуха не перешибешь. Ном. № 5257.

2) Протыкать, проткнуть, проколоть. Чогось моє серце як ножем пробито. Чуб. V. 3. Прострѣливать, прострѣлить. Ой пливе щука з Кременчука да пробитая з лука. О. 1861. XI. 9. (Н. п.).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 456.