ПРИХОВУВАТИ

ПРИХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИХОВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Класти що-небудь у невідоме для інших місце, притримуючи до якогось часу; ховати, заховувати. Вона тоді зараз обітерла очиці, і побігли ми до гаю, приховавши відра свої понад ровом у бур’янах (Вовчок, І, 1955, 203); — Чи не випити нам ще до подушки? Тут в моїй келії є з пляшка настоєчки. Я ховаюсь-таки од своєї жінки, — осьдечки я приховав! — сказав о. Хведор (Н.-Лев., І, 1956, 128); [Стеха:] Приходь, приходь. От найкраще, як пані підуть у гості, а ти тоді до мене; я тобі й вареничків приховаю… (Сам., II, 1958, 158); // Надавати кому-небудь таємний притулок на якийсь час, рятуючи від переслідування, якоїсь небезпеки; переховувати. Довгі, плутані шляхи по Україні переходив хлопець після страшної події в Чигирині, приховуючи Богуна від панської кари (Ле, Хмельницький, І, 1957, 75); Тільки-но вони приховали Юрка — грюк у двері… Влетів до хати розлютований гітлерівець: — Де партизан? (Вишня, І, 1956, 258); Хороше дівча.. З хутірця повело до села. Де рідня небагата жила, Де мене приховали в хліві (Воронько, Драгі.., 1959, 117); // Прибирати, перекладати що-небудь кудись для зберігання і т. ін. — Зараз піду… Дайте тілько пляшечки приховаю, щоб не розгубити, бува, по темноті. — І, це кажучи, баба Горпиниха почала при нас розстьобуватися, та, висмикнувши пазуху з сорочки, почала закручувати в неї оті пляшечки (Мирний, IV, 1955, 380); Почали вкладатись. І тут виявилося, що ящик занадто тісний, бо треба було приховати майже все, що містилося в кімнатах (Гончар, IV, 1960, 45); // Брати що-небудь на зберігання. Попрошу Вас приховати їх [зимові речі] у себе до мого приїзду (Л. Укр., V, 1956, 175); // Відкладати, заощаджувати для чогось (гроші). У скрині лежало двадцять п’ять рублів грошей, — з своїх важких заробітків Демко почав приховувати на нову хату (Гр., І, 1963, 419).

2. Тримати що-небудь у таємниці, не розголошувати чогось; таїти, затаювати. — Слухай, Ганнусю! Чому ж ти приховувала, що в тебе такий чудовий голос? (Коз., Сальвія, 1959, 71); Дома ніхто не казав, куди саме поїхав батько. І насамперед приховали це від Юрка, бо йому рано займатися політикою… (Багмут, Опов., 1959, 19); Надумав я від Марійки наш замір тим часом приховати (Мур., Бук. повість, 1959, 24); // Замовчувати що-небудь, не розповідати про щось з певною метою. Його [Міцкевича] листи, висловлювання, окремі факти біографії, публіцистичні статті, особливо останніх років, — приховували,.. фальсифікували запопадливі шанувальники поета із шляхетського табору (Рильський, X, 1962, 46); Бути дисциплінованим — це, насамперед, значить чесно ставитись до державного обов’язку, не приховувати правди, не замазувати недоліків (Ком. Укр., 5, 1960, 50); // Не показувати, не виявляти кого-, чого-небудь з певною метою. Довіряйтесь лікарям, фельдшерам, не приховуйте від них хворих! (Гончар, Таврія.., 1957, 391); — В колгосп можеш не вступати, це твоя справа, а от хліба не приховуй, бо за саботаж і тебе по голівці не погладимо (Цюпа, Три явори, 1958, 41).

3. Маскувати, прикривати певним чином свій справжній душевний стан, свої почуття, єство і т. ін. Професор Карташов почував себе знищеним. Він через силу приховував розгубленість, відчуваючи на собі погляди юрби (Довж., І, 1958, 462); Він був спокійний, розсудливий і по змозі приховував свої почуття (Смолич, II, 1958, 10); — Знатиму ваші думки. — Мої думки? — кинувся [Безбородько], наче вколений, але миттю приховав своє збентеження сміхом (Вільде, Сестри.., 1958, 194); // Не виявляти, не показувати свого справжнього фізичного стану. Щоб приховати й не виявити своєї немочі, що точила, певне, його легені чи серце, він раз у раз ходив по хаті (Досв., Вибр., 1959, 129); // Стримувати, гамувати свої справжні почуття. Патер спустив додолу очі, приховуючи радість (Тулуб, Людолови, І, 1957, 148); Хлопець всівся до хурщика спиною, не в силі приховати своєї неприязні до нього (Гончар, II, 1959, 136).

4. Робити що-небудь менш помітним, не зовсім виразним; скрадати. Ніхто й не здогадається, яка насправді Нева в усій своїй силі й красі. Брудний, поруділий сніг приховує її від людських очей (Полт., Повість.., 1960, 409); Гарна постать її.., здавалось, не потребувала шваччиного мистецтва, бо і найкраще плаття могло тільки приховати цю чудову красу (Томч., Готель.., 1960, 243); // Маскувати, прикривати щось чим-небудь. Повняве обличчя господаря можна було б назвати гарним, аби не заважали глибокий підріз рухливих крильців носа і широкий.. рот. Але ця вада не одразу кидається у вічі: Плачинда вміло приховує її низько опущеними вусами (Стельмах, І, 1962, 308); Великі, круглі окуляри в чорній роговій оправі приховали білі поросячі вії й відтінили цупкі рижі брови (Ле, Міжгір’я, 1953, 36); // Робити непомітним, невидимим для інших. Тому що це кашне є двобічним, під час в’язання треба приховувати кольорові нитки попереднього ряду у виробі, підчіплюючи їх крючком (В’язання.., 1957, 59); * Образно. Буйна зелень хоч трохи тоді [влітку] приховувала од людських очей страшенні людські злидні. Тепер зима оголила все по дворах (Головко, А. Гармаш, 1971, 354).

5. перен. Мати в собі щось непомітне з першого погляду, містити в собі певні потенціальні можливості. У процесі роботи я з особливим задоволенням працював над блискучими горьковськими ремарками, що приховують для актора невичерпні можливості дійового збагачення образу (З глибин душі, 1959, 60); Поглиблення поділу праці в сільськогосподарському виробництві приховує в собі додаткові резерви підвищення його продуктивності (Ком. Укр., 1, 1970, 49).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 84.

Приховувати, вую, єш, сов. в. прихова́ти, ва́ю, єш, гл. Припрятывать, припрятать. К. Іов. 86.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 450.