ПРИСМАЛЮВАТИ

ПРИСМА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСМАЛИ́ТИ, смалю́, сма́лиш, док., перех. 1. Трохи смалити, обпалювати що-небудь. — А нащо, татуню, кладете в огонь конець [кінець] огнива? Так ладно видовбали і палите? — Ні, синку, не палю, а присмалюю троха лише зверха (Фр., IV, 1950, 331); Якби хто моїй фантазії крила присмалив, то може б і добре зробив (Л. Укр., V, 1956, 91).

◊ Присма́лювати халя́вки́ (ли́тки́) біля кого — залицятися до кого-небудь.

2. Викликати потемніння або легке почервоніння шкіри обличчя, рук і т. ін. (про дію сонця, вітру); Сонце присмалило обличчя; // Дуже висушувати, пересушувати (рослину).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 27.

Присмалювати, люю, єш, сов. в. присмалити, лю́, лиш, гл. Прижигать, прижечь, опалить. Присмалиш ту волосину. Рудч. Ск. І. 105. Пустили пожар по долині, соловйових діток, попалили, соловейка старого присмалили. Чуб. V. 851. Присмалювати халявки, литки. Ухаживать за женщиной. Ном. № 8974.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 439.