ПРИМІТИВНИЙ

ПРИМІТИ́ВНИЙ, а, е.

1. Який перебуває на низькому або початковому ступені розвитку. Нервових клітин у великих півкулях новонародженого стільки ж, як і у дорослого, але вони ще дуже примітивні (Шк. гігієна, 1954, 50); Економічні успіхи, величезний стрибок нашої країни від відсталої, примітивної в минулому техніки до першокласної машинної індустрії, до гігантських гідроелектростанцій, автоматики, телемеханіки, використання атомної енергії переконливо показують всесвітньо-історичні переваги соціалістичної системи господарства (Літ. газ., 19.III. 1957, 1); Відстала країна, із слаборозвинутою промисловістю і порівняно примітивним сільським господарством — такою була Польща під владою капіталістів і поміщиків (Мист., 5, 1956, 32); // Який відзначається низькою технікою виконання; нескладний. Там, за скопищем, на пустім громадськім полі, була перша, примітивна дестилярня [дистиляційна фабрика] (Фр., VIII, 1952, 349); Людина в окулярах стовбичила біля примітивної трибуни (Досв., Вибр., 1959, 279); На столі стояв великий срібний самовар з примітивними прикрасами дешевого орнаменту (Коп., Вибр., 1948, 36); // Який відзначається низьким рівнем виконання; недосконалий. Чимало хронікальних фільмів, випущених у перші роки революції на Україні, були примітивними, сірими і невиразними, знятими одноманітними прийомами і методами (Укр.. кіномист., 1959, 34); Це була наївна, примітивна, але незвичайна гра. Скрипка покорилася Арсену Черкашину (Дмит., Розлука, 1957, 322); // Який відзначається простотою організації. Принаймні чверть століття мине, поки я осягну повного «поділу праці» хоч би й в самому примітивному господарстві (Л. Укр., III, 1952, 685); Навчання в музичній школі вона вміло поєднувала з турботами про примітивний побут їхньої невеличкої, але дружної сім’ї (Дмит., Розлука, 1957, 59); Руда глина безконечним потоком сипалася з возів на гострий земляний вал, хлопці, молодиці, дівчата розрівнювали її і втоптували ногами. Це був примітивний труд (Чаб., Тече вода.., 1961, 98); // Який відзначається бідністю форм; простий. Він чував у Відні всякі концерти і всяку музику, та вони не торкали так його серця й фантазії, як оці прості, примітивні тони селянської пісні (Фр., III, 1950, 87); «Мова» горил ледве нараховує два десятки звуків, які можна добре розрізнити. Вона примітивніша за «мову» птахів (Знання.., 9, 1965, 29); // Невитончений, грубий. Примітивний смак ніколи не буває пасивним, він завжди наступальний, войовничий (Літ. Укр., 31.V 1968, 2).

2. Який відзначається спрощеністю, збідненістю. У творчій праці, вчив Горький, «треба відмовитися від примітивного утилітаризму, від грубої дидактики і тенденційності» (Ком. Укр., 3, 1968, 87); Літератори, журналісти вже ведуть суперечки проте, якою людина вступить у комунізм. Немало довелося Федорові читати і спрощенських, примітивних статей (Мушк., Серце.., 1962, 118); Читаючи поему, де зображений сірий, примітивний, невиразний герой, ..думаєш: «А чому автор вирішив написати про цю подію, про цього героя саме поему, а не зупинився на іншому якомусь жанрі..» (Мал., Думки.., 1959, 49).

3. Який не відзначається глибиною змісту; поверховий. Думки й дії героїв тут [в балеті «Чорне золото»] напрочуд дріб’язкові, примітивні, часом логічно зовсім не обумовлені (Мист., 1, 1959, 30); — Ти, звичайно, у цьому не винен; винні твої татко й мамка, їхній примітивний погляд на виховання (Кол., Терен.., 1959, 129); Її [релігії] вчення грунтується на примітивних уявленнях первісних людей про природу та історію (Наука.., 6, 1959, 49); // Який не відзначається глибиною задуму; нехитрий. — Дивіться! — Він підсунув мені перед очі якийсь чорний предмет, надто малий для фото. Я тільки хотіла сказати, що нічого не бачу, як побачила… дзеркальце. Жарт, здавалось мені, вийшов досить примітивний. — Не хочете, Славо, подивитись на мою дівчину? (Вільде, Сестри.., 1958, 311); Заквітчує [група юнаків] собі червоними квітами десь знайдені карабіни, демонструючи таким примітивним способом свої революційні настрої (Вільде, Ті з Ковальської, 1947, 82).

4. Який відзначається низьким розвитком інтелекту, вузьким колом інтересів; обмежений. Егоїзм —.. душевна черствість, дріб’язковість, себелюбство — всі ці якості, коли вони визначають обличчя людини, роблять її дійсно обмеженою, примітивною чи, як кажуть, одноклітинною (Талант.., 1958, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 675.