ПРИГАНЯТИ

ПРИГАНЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш і ПРИГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ПРИГНА́ТИ, прижену́, прижене́ш; наказ. сп. прижени́; док.

1. перех. Підганяючи, примушувати кого-небудь іти, приходити кудись. Двічі його як забастовщика по етапу приганяли в рідне село, до матері, а пізніше сам повернувсь більшовиком (Гончар, II, 1959, 248); Ми сиділи ще три неділі і два дні — тоді пригнали знов в’язнів нових, а нас випустили (Вовчок, VI, 1956, 234); Степан розповідав, що вчора прибув у Щербанівку і суд весь сповна, і заарештованих пригнали (Головко, II, 1957, 183); // Підганяючи, приводити куди-небудь (звичайно худобу). Пригонить Андрійко худобу ввечері; Уляна глянь — нема корови (Коцюб., І, 1955, 443); Одгуляли весілля. Пригнали.. волики. Такі гарненькі, сіренькі обидва, та ситенькі такі (Тесл., З книги життя, 1949, 22); // Спрямовуючи рух чого-небудь, доставляти до місця призначення. Пізньої осені, як уже плоти перестали пригонити, ..роботи треба було дожидатися днями (Мирний, II, 1954, 78); Цар Одіссей пригнав свої човни На сонні плеса тихого лиману (Зеров, Вибр., 1966, 25); Тепловоз пригнав до.. колії цілий ешелон старих вантажних, уже списаних за непридатністю, вагонів (Собко, Нам спокій.., 1959, 159); // чим. Спрямовувати кудись, до чогось (про легкі предмети, летючі речовини). Дзюба перший закурив, випускаючи дим з рота і приганяючи його рукою під ніс (Мирний, І, 1954, 297); // Переміщаючи, приносити що-небудь кудись (про вітер, течію води). По кілька разів на день сіяв дрібний дощ, часом вітер пригонив темно-свинцеву хмару і жбурляв жменями колючу крупу (Кочура, Зол. грамота, 1960, 376); Сонце загорнулося в хмари, з степу дихнув поривисто гарячий вітер, пригнав цілі сувої рудої пилюки (Збан., Сеспель, 1961, 40); // безос. Завирувало все море від скелі, що впала у воду, — з шумом до берега нас понесло тоді водоворотом, Моря приливом нас знову до самої суші пригнало (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 168); // перен. Змушувати змінити місцеперебування; примушувати прийти, приїхати, переселитися кудись. Непрошені гості, яких пригнали додому голод і розруха, підхарчувавшись на батьківських хлібах, поступово роз’їжджались (Панч, На калин. мості, 1965, 157); Зненацька пригадав [Ярослав] масну посмішку сусідки, з якою та подавала листа, і вимкнув світло. Адже знав: цікавість неодмінно прижене її сюди (Мушк., День.., 1967, 18); // перев. док., перен., заст. Поповнити господарство чоловіка за рахунок приданого (звичайно свійськими тваринами). — Мотря пригнала в двір стрижену ягницю, а твоя Мелашка, мабуть, прижене оту стрижену кішку (Н.-Лев., II, 1956, 321); Восени батько оженив парубка на рябій дівці, яка не вроду принесла, а пригнала воли у двір Євдокима (Стельмах, І, 1962, 225).

2. тільки док., неперех., розм. Швидко приїхати, прибігти; примчати. — Так ото як пригнали у Паволоч дозорчі з тією звісткою, додаючи, що валку ту проводжають турки, пан Андрущенко й каже мені: «Треба, Охріме, — каже, — зустріти гостей з шаною» (Морд., І, 1958, 155).

3. перех. і без додатка, перен., розм. Змушувати, спонукати швидше виконати що-небудь; квапити. Галочка.. порається і усе поспіша, і усіх приганя (Кв.-Осн., II, 1956, 352); — Знаю я ті начальства! Знаєте, їх наставляють.. задля того, щоб слідкувати за урядовим людом та приганяти (Н.-Лев., VI, 1966, 31); // до чого. Спонукаючи, навертати до занять, роботи, читання і т. ін. На улиці скрипка грає, Бас гуде, вимовляє, Мене мати не пускає, До кужелю приганяє (Пісні та романси.., II, 1956, 181); Антосьові байдуже: бігав собі понадворі та батогом вихльостував — ще й рад був, бо не приганяли до книжки (Свидн., Люборацькі, 1955, 8); Третій рік він сидить вже у другому класі, до книжки, до уроків не приженеш (Мирний, IV, 1955, 115).

ПРИГАНЯ́ТИ², я́ю, я́єш і рідко ПРИГО́НИТИ, ню, ниш, недок., ПРИГНА́ТИ, прижену́, прижене́ш; наказ. сп. прижени́; док., перех. Припасовувати одне до одного так, щоб сходилось, збігалось, було зроблене за розміром і т. ін. — О, цей любить чепуритись!.. по три рази кравець перешиває одежу та приганяє до стану (Н.-Лев., III, 1956, 365); Вони приганяють і скріплюють останні кругляки. Кузьма кидає сокиру на берег (Стельмах, II, 1962, 299); Готові половинки рукавиць приметують одну до одної, старанно приганяючи край до краю (В’язання.., 1957, 63); Будує [солдат] дім, пригонить щільно рами, Високий дах залізом обшива (Нех., Сонце.., 1947, 21); // на кого і без додатка. Одягаючи, зручно приладнувати що-небудь. Розвідники готувалися до нічної операції, пильно приганяли амуніцію, щоб не бряжчала (Кучер, Голод, 1961, 410); * Образно. — Нехай же на батька вини не приганяє [Оксана], — казав Мирон, — сама вибрала [чоловіка], — хай і живе, як знає (Григ., Вибр., 1959, 234); // перен. Приводити у відповідність з чим-небудь, часто змінюючи попереднє призначення. Так як вона [драма «Лимерівна»] не призначалася для кону, то, певне, і Вам і Миколаєві Карповичеві прийдеться чимало попрацювати, щоб її пригнати до сього (Мирний, V, 1955, 370); Ломоносов, Карамзін, Крилов, Пушкін.. пригнали стару церковно-руську мішану письменну [писемну] мову до простої великоруської (Драг., І, 1970, 315).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 585 - 586.

Приганяти, ня́ю, єш, сов. в. пригнати, жену, неш, гл.

1) Пригонять, пригнать. Шостого вола зостав, а п’ять прижени. Рудч. Ск. І. 182. Пригнати човен до.. Подъѣхать лодкой къ… Пригнали вони човни свої до берега. Єв. Л. V. 11.

2) Подгонять, подогнать, понуждать, понудить. Вчителі добре приганяли, а я дуже боявся каторжної лози. Левиц. І. 152. До роботи приганя, а про їжу не спита. Грин. ІІІ. 561.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 410.