ПРИБУВАТИ

ПРИБУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРИБУ́ТИ, у́ду, у́деш, док.

1. Приходити, приїжджати і т. ін. куди-небудь, до кого-небудь. Скоро став козак з походу прибувати, Став до нових воріт.. доїжджати (Укр.. думи.., 1955, 21); Раз, а інколи й двічі на рік прибувала до нас десь із-під Миргорода наша тітка, материна сестра, Ганна (Вас., II, 1959, 459); Від села у бригаду прибувають довірені люди (Вол., Наддн. висоти, 1953, 114); Як Софія з баронесою прибули до театру, там було вже сила людей (Л. Укр., III, 1952, 541); Знову прибули до нашої шпаківні Її, мабуть, торішні хазяї (Рильський, III, 1961, 178); // З’являтися до кого-небудь з якоїсь нагоди (звичайно про гостей). У шатне вдягнуті усі, Враз гості прибувають (Граб., І, 1959, 417); Хоч і пізня пора, але до Жежері гості тільки прибувають (Речм., Весн. грози, 1961, 55); Цієї ночі, певно, не до одного глитая гості прибудуть. Ради свята Нового року під виглядом родичів приб’ються (Цюпа, Грози.., 1961, 8); // Приїжджати, надходити, з’являтися до когось, куди-небудь (на роботу, для виконання певного завдання і т. ін.). Сомко.. із своєю купою на конях прибуває у табір до полку Переяславського (П. Куліш, Вибр., 1969, 170); З глибини степів до Килигея прибували все нові й нові загони повстанців (Гончар, II, 1959, 76); — Ось молодий Петро Петрович прибув до сільської школи, дай бог пам’яті, це було в рік смерті Льва Толстого (Ю. Янов., II, 1954, 119); Став [тато] і, руку до шапки приклавши, Каже: — Битві великій кінець? Я прибув в розпорядження ваше (Бичко, Сійся.., 1959, 177); // Приїжджати на гастролі. — Прибула до Одеси оперна трупа, — сказав Ломицький (Н.-Лев., VI, 1966, 62); Весь хор повним складом прибув до них (Смолич, Мир.., 1958, 57).

2. Приходити згідно з розкладом, попередньою домовленістю тощо (про поїзд, пароплав і т. ін.). Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились (Коцюб., І, 1955, 350); Траплялось таке, що якийсь із поїздів запізнювався, тоді, мигаючи вогнями з обох боків, прибували одночасно два поїзди (Жур., Звич. турботи, 1960, 39); — Незабаром знову прибуде ескадра, і ви будьте готові (Кучер, Чорноморці, 1956, 465); На ділянку прибули самохідні комбайни. Зайшли в пшеницю (Оров., Зел. повінь, 1961, 21).

3. Доставлятися на місце призначення; надходити куди-небудь (про речі). В перший же день декадника стало ясно, що комсомольці затіяли велику й корисну справу. Сокири, молотки, напилки, рубанки, бури, лопати прибували й прибували (Ткач, Плем’я.., 1961, 75); [Мотря:] Прибудуть дощечки, одберу найкращих на телятник (Мороз, П’єси, 1959, 23); // Надходити за адресою (про поштові відправлення). Семен частенько навідувався на пошту, розпитував, чи немає до нього листа з столиці. Відповідь не прибувала (Коцюб., І, 1955, 117); Наполеон зітхнув, погляд його упав на папірець.., що прибув із Петербурга (Кочура, Зол. грамота, 1960, 178).

4. Збільшуватися кількісно, за розміром, в об’ємі і т. ін. Поки там пан налагодиться сплести невода, рибка собі в затишку плодиться, прибуває, виростає (Мирний, І, 1949, 179); Збентежились козаки, почувши під собою холодну воду, яка хоча й поволі, а все прибувала (Стар., Облога.., 1961, 53); Весь час прибуває народ, чути гомін (Мик., І, 1957, 493); Як утратить одна якась річ на кількості часток, Інша на стільки ж прибуде, узявши собі ті утрати (Зеров, Вибр., 1966, 159); А що то буває, як ударять дощі, прибуде нараз хвиль із каламутного моря! (Хотк., II, 1966, 243); // безос. Треба.. дійну корову з телям, бо дітвори прибува (Кв.-Осн., II, 1956, 227); Гірко прийшлося Катрусі ховати Максима: великих статків ніколи не було, а як хорував, то не прибувало (Кобр., Вибр., 1954, 140); Антоніна гребла, вибиваючись з сили, а води в човні прибувало (Довж., І, 1958, 331); Прибуло дня на курячу п’ядь (Чуб., І, 1872, 245); // Ставати більшим, відчутнішим, вагомішим. Ви самі гаразд, добродію, знаєте, скілько всякого клопоту прибува (Мирний, V, 1955, 378); Данило мовчав, піднявши голову. Він відчув знову, як прибувають його сили (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 601); [Шеремета:] Ех! Хочеться мені крикнути так, на цілий ліс, на все горло. І сила відкись прибула (Ірчан, І, 1958, 55); // безос. Відойми злодієві трохи сили, то йому натомість розуму прибуде (Март., Тв., 1954, 213); Коли потрапив [Шафорост] в орбіту знатних, йому сяйнуло славою, почестями, а за славою прибуло і влади (Баш, На.. дорозі, 1967, 67); // Ставати інтенсивнішим; яскравіше виявлятися. З невідомих потайників прибувала краса до її вузькуватого обличчя (Стельмах, II, І962, 285).

◊ На́шого по́лку прибуло́ див. полк.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 563.

I. Прибувати, ва́ю, єш, сов. в. прибути, буду, деш, гл.

1) Прибывать, прибыть, пріѣзжать, пріѣхать. Прибудь, милий чорнобривий, з далекого краю. Ой рад би я прибувати, та далеко дуже. Мет. 84.

2) Прибывать, прибыть, увеличиваться, увеличиться. Понад берегами вода прибуває. Грин. III. 252. Прибуло дня на курячу п’ядь. Чуб. І. 245.

II. Прибувати, ва́ю, єш, сов. в. прибу́ти, бу́ю, єш, гл. Примѣрять, примѣрить (обувь). Чи ти прибувала черевики? не малі? Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 407.