ПРАВИЛО

ПРА́ВИЛО, а, с.

1. Положення, яким передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ. Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант (Донч., Ю. Васюта, 1950, 90).

2. Принцип, яким керуються у співжитті, у праці, в поведінці і т. ін. В щоденний ужиток радянського народу все більше входить правило: «Всі за одного і один за всіх» (Ком. Укр., 6, 1960, 51); Є правило: не йти туди, куди автор тягне, бо завше можна прийти до несподіваних висновків (Ю. Янов., II, 1958, 144); // Звичай, властивий якійсь групі, колективові людей. В редакції було таке правило, що в разі потреби кождий співробітник має обняти репортерську службу (Фр., IV, 1950, 46); Певне, ніхто краще за нього не знав усяких заробітчанських звичаїв та правил, набутих ним за довгі роки бурлакування (Гончар, І, 1969, 10); // Форма вияву інстинкту у тварин. Птахи не люблять, коли до них втручаються люди. Адже вони птахи. Вони люблять жити самі, за своїми правилами (Тют., Вир, 1964, 519).

Бра́ти (взя́ти) за пра́вило — завжди дотримуватися якогось певного принципу у співжитті, у праці, в поведінці; Відступа́ти (відступи́ти) від пра́вила — порушити якийсь принцип, узвичаєні норми поведінки. Та навіть Яцуба в напливі великодушності відступає від правила: — Ну, на цей раз уже… по шкалику можна (Гончар, Тронка, 1963, 142); За всіма́ пра́вилами; розм. По всіх пра́вилах — дотримуючись усіх подробиць у виконанні якоїсь дії, процесу. Сашко притишив машину і вів її поволі, за всіма правилами (Кучер, Трудна любов, 1960, 232); Наша ланка На ділянку Посадила добре зерно По всіх правилах Озерного (Стельмах, Живі огні, 1954, 13); Залі́зне (тверде́) пра́вило — точність і непохитність у дотриманні певних принципів, норм поведінки. Дарина дуже добре знала залізні Комаренкові правила, — все, що він говорив, завжди було перевірене до найменшої рисочки (Собко, Срібний корабель, 1961, 11); У хороших господарів є тверде правило: про урожай наступного року треба дбати ще з осені (Рад. Укр., 7.I 1961, 2); Золоте́ пра́вило — найкраща у всіх випадках форма поведінки. Сава Петрович.. в’яло відповів, що, звичайно, і в цьому треба триматися золотого правила — «краще як краще» (Головко, II, 1957, 267); Не в мої́х (його́ і т. ін.) пра́вилах — мені (йому і т. ін.) це не властиво. [Андрій:] Доносити на вас я, звичайно, не збираюся. Це не в моїх правилах (Мороз, П’єси, 1959, 262); Пра́вила до́брого то́ну — вишукані норми поведінки, що служать зразком для наслідування; Пра́вила присто́йності — форми поведінки, що узгоджуються з усталеними в суспільстві нормами. [Карташов:] Так. Я вимагаю від вас того додержання правил пристойності, якого ви так домагались від моїх студентів (Довж., І, 1958, 480).

3. чого, мн. Зібрання якихось положень, що визначають порядок ведення або дотримання чого-небудь. Мусили Яреськові хлопці в цей вечір марширувати до казарм без свого командира: всупереч всім правилам воєнного часу, пішов проводити дівчину (Гончар, II, 1959, 245); Сказано було всім бригадирам, що хто не буде дотримуватися правил агрономії і не виконуватиме сівозмін, будемо карати якнайсуворіше (Тют., Вир, 1964, 119); За існуючими правилами безпеки праці максимально допустима температура у гірничих виробках не повинна перевищувати 26° С (Вісник АН, 12, 1970, 65).

◊ Як пра́вило у знач. вставн. сл. — здебільшого, у переважній більшості випадків. Дума — це віршований твір, виконуваний (як правило, соло) речитативом (Рильський, IX, 1962, 225).

ПРАВИ́ЛО, а, с.

1. Пристрій, на якому розпрямляють що-небудь. Старик підійшов до верстата, почав клепати молотком по залізному правилу (Мик., II, 1957, 474).

2. Пристрій, на якому щось розправляють або за допомогою якого щось розрівнюють, вигладжують. Штукатур, стоячи на дерев’яних підмостках, спочатку на стіну набивав дранку, а потім вручну наносив розчин і розрівнював його правилом (Таємниці вапна, 1957, 81); — Німці! — прошепотів таємниче зляканим голосом сухотний швець. Він теж вибіг на вулицю з прави́лом у руках (Панч, І, 1956, 265).

3. Довге весло, жердина, щоб керувати човном, плотом і т. ін. Пліт раптом крутонуло і кинуло назад. Мироненко вихопив з води правило і почав гребти (Голов., Тополя.., 1965, 106).

4. Частина стерна у човні. Стерновий повернув правило стерна, і човен пішов угору (Трубл., Шхуна.., 1940, 156).

5. Пристрій у гарматі для спрямування ствола. Прави́льний схопив за прави́ло й згарячу проорав сошником — повернув гармату навіть на більший кут, як треба було (Головко, І, 1957, 289).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 502 - 503.

Правило, ла, с.

1) Руль. Мнж. 179. Човен без весла й правила. Морд. II. 36.

2) Часть сапожной колодки, клинообразные куски дерева, вставляемые въ голенище. Вас. 161. Де узявся швець і кравець, приніс шило і правило, ще й дратви кінець. Грин. III. 660.

3) Часть походючої ступи. См. Ступа. Шух. І. 162.

4) Часть олійниці. (См.). Шух. І. 163.

5) Часть веретінника. (См.). Шух. І. 149.

6) Въ деревянной стѣнѣ: бревно, идущее право (прямо) отъ угла до угла, не прерываемое окнами или дверями. Шух. І. 90, 91.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 399.