ПРАВЕДНИЙ

ПРА́ВЕДНИЙ, а, е.

1. Який дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний. З лози колисочку плете Та плаче праведная мати (Шевч., II, 1963, 365); Було розкажуть нам, як на тім світі буде людям: що буде грішним, а що праведним (Н.-Лев., І, 1956, 193); // Який узгоджується з релігійними приписами, але суперечить гуманним принципам. А сила Сатурнова іде та йде, І гріх той праведний плете (Шевч., II, 1963, 417); * Образно. Праведнії зорі! Сховайтесь за хмару (Шевч., І, 1963, 135); Сонце праведне над нами, в дружбі осіянними: разом ми з Росією! Разом з росіянами! (Тич., II, 1957, 310); // у знач. ім. пра́ведний, ного, ч. Той, хто дотримується заповідей, моральних приписів якоїсь релігії; безгрішний. — Хіба гурії в раю веселяться отак з праведними (Коцюб., І, 1955, 288).

Бо́же (го́споди) пра́ведний — уживається як вигук для вираження подиву, обурення, нарікання і т. ін. — Боже праведний, і як ти на світі таких іродів тримаєш, — з мукою виривається в Марти Біденко (Стельмах, І, 1962, 394); Господи праведний, і в кого воно таке вдалося розбишакувате? (Тют., Вир, 1964, 24); На путь пра́ведну (пра́ведних) ви́вести (спрямува́ти і т. ін.) — допомогти комусь зрозуміти хибність поглядів, поведінки і т. ін. Спасибі тим, хто вивів мене на путь праведну (Гончар, Тронка, 1963, 337); На путь пра́ведну (пра́ведних) поверну́ти — стати праведником, почати суворо дотримуватись заповідей, моральних приписів якоїсь релігії. Що поробилося з невісткою? Чи не хоче повернути на путь праведних, чи не спокутує свої гріхи? (Мирний, IV, 1955, 67); Пі́сля труді́в пра́ведних — по роботі, після закінчення праці. Якось одного дня ввечері, після трудів праведних, сиділи уповноважені під дубом (Вишня, І, 1956, 424); Плу́тати (переплу́тати) пра́ведне з грі́шним — неправильно розуміти що-небудь. Сказився.. старий, переплутав праведне з грішним. Замість дробовиком бекасів по болоті ганяти, почав угодників глушити в хаті (Ковінька, Кутя.., 1960, 7); Спа́ти сном пра́ведних (пра́ведним сном) — те саме, що Спа́ти (засипа́ти) сном пра́ведника (пра́ведників) (див. пра́ведник).

2. Справедливий, правильний. Коли Ми діждемося Вашінгтона З новим і праведним законом? (Шевч., II, 1963, 296); З твоїми мужніми синами Я рвав під ворогом мости, Коли лежала перед нами Дорога праведної мсти (Воронько, Драгі.., 1959, 38); Ми наструнчили ноги, але на Боровикове подвір’я вже статечно йшов, з виглядом праведного судді, наш батько (Панч, На калин. мості, 1965, 8); // Чесний, благородний. Наш радянський народ з миром сіє хліб, з миром його жне, праведним трудом збагачує (Вол., Самоцвіти, 1952, 213); // у знач. ім. пра́ведний, ного, ч. Чесна, справедлива людина. І не встануть з праведними Злії з домовини. Діла добрих обновляться, Діла злих загинуть (Шевч., І, 1963, 339); Я бачу вірність друзів бойових І нашу юність, славою сповиту, Я чую голос праведних, живих, Немовби ми зійшлись зі всього світу (Стельмах, V, 1963, 184).

Пра́ведне ді́ло — благородна справа, здійснення якої служить встановленню справедливості, людському благополуччю. За праведне діло своєї голови не жалій, ну та й чужої не милуй! (Головко, II, 1957, 244); — Давно вже я молю бога, що коли доведеться помирати, то щоб на війні, за праведне діло (Довж., І, 1958, 256).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 8. — С. 500.

Праведний, а, е.

1) Праведный, безгрѣшный. Праведная душе, прийми мою мову. Шевч. 36. Праведне сонце. Рудч. Ск. І. 94.

2) = Правдивий 2. Не мають праведного таланту. К. (О. 1862. ІІІ. 52, 53).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 398.